Володимир Олександрович Лебедєв: биография

Приїхавши до Таганрога 6 липня 1916 Володимир Лебедєв, незабаром набуває собі тут будинок на розі Італійського провулка по вулиці Чехова. А трохи пізніше по залізниці з Петрограда прибуває його автомобіль, який справляє велике враження на місцеву публіку, особливо після такого його екстравагантного вчинку: В. А. Лебедєв влаштовує безкоштовне катання на своєму легковому автомобілі для всіх бажаючих. А їх набралося так багато, що за Чеховської вулиці неможливо було пройти, хоча звичайно багато було просто цікавих. Катали спочатку по Італійському провулку до Петровської вулиці, потім до шлагбаума, потім від шлагбаума по Петровської до моря. Катали до тих пір, поки не закінчився бензин. Автомобіль довелося доставляти до будинку за допомогою четвірки коней, виділених начальником місцевої пожежної команди. Ця історія так нашуміла в місті, що і через сімдесят років про це пам'ятали старожили.

Ще в квітні 1916 року В. Лебедєв зумів підписати абсолютно фантастичний контракт на будівництво 225 літаків "Лебідь-XII". Керував будівництвом у Таганрозі архітектор Д. Я. Поваляєв. На жаль не вдалося встановити авторство проекту зведених будинків, але, безсумнівно, велику роль в його розробці і проектуванні зіграв сам Володимир Лебедєв. Він вже мав великий досвід будівництва перших авіаційних заводів в Петрограді, Пензі, Ярославлі, а до цього уважно вивчав організацію авіаційного виробництва в Парижі.

Таганрозький аеропланний завод відрізнявся високою культурою виробництва і був добре спланований.

Цікаво був побудований складальний цех. Головна збірка - складалася з двох паралельних потоків, один для сухопутних літаків, інший - для морських. До складальному цеху примикали два крила, де виготовлялися частини та деталі сухопутних і морських машин. Все це нагадувало потокову систему на сучасному літакобудівному підприємстві. А гарний морський узвіз, можливості розширення території, близькість металургійної і паливної баз, водні та залізничні шляхи сполучення, наявність кваліфікованих робітників - все це відкривало перед споруджуваним заводом широкі перспективи в майбутньому.

Одночасно з виробничими корпусами майбутнього заводу будувалася і Головна контора в три поверхи, де передбачалося розмістити не тільки адміністративні служби, але також технічний відділ і конструкторське бюро.

В. О. Лебедєв вирішив створити в Таганрозі не тільки гідроаероплан завод, де можна будувати літаки, але проектувати і створювати нові типи і відчувати їх. Для чого вже в 1916 році поряд з купальнями стали будувати гідростанцію з пляжем для гідропланів.

Поки ж Лебедєв зняв для своєї контори другий поверх будівлі по Дебальдовскому провулку поряд з Грецькою вулицею, саме тут приймалися на роботу перші робочі - таганрожци. Але так як в місті не було фахівців авіаційного профілю, то вже в кінці 1916 року з Петрограда перекладається група кваліфікованих робітників, які й склали кістяк майбутнього заводу. Минуло 90 років, а майже всі будівлі лебедєвського заводу збереглися до цих пір, за винятком складального цеху, який згорів на початку Великої Вітчизняної війни. У будівлі Головної контори і сьогодні розміщується заводоуправління, в корпусах лебедєвського заводу розташовані нині дослідне виробництво ТАНТК імені Г. М. Берієва.

Датою заснування Таганрозької аеропланний заводу прийнято вважати 17 (30) вересня 1916 року.

Йшов третій рік Першої світової війни. В країні все важче було підтримувати господарські зв'язки. Важко, судорожно працював залізничний транспорт, стрімко знецінювався рубль, росли глухе невдоволення і загальна втома від війни. Лебедєву і його соратникам довелося дуже складно в таких важких умовах продовжувати займатися і будівництвом літаків, гвинтів, автомобілів і будувати нові авіаційні заводи одночасно в різних містах. Виникаючі проблеми, навіть невеликі, вирішувалися важко і доводилося буквально завалювати листами і проханнями різні урядові установи.