K. A. Бертіну: біографія

Біографія

Народився в єврейському містечку Брічево Сорокського повіту Бессарабської губернії (зараз Брічева Дондюшанський району Молдови). Після хедера в Брічево закінчив гімназію в Бельцях. Навчався у Празькому (1923-25) і Сорбоннській (1925-27) університетах. Був директором єврейської гімназії мережі «Тарбут» (Культура, з навчанням на івриті) в Сороках.

Дебютував віршами в газеті «hаОлам» (Світ, під редакцією Хаїма Грінберга) в 1924 році, перший віршований збірник «Тмол деhе» (зблякле минуле) вийшов у Кишиневі в 1939 році. Там же і в тому ж році опублікував збірку оповідань для дітей і брав участь в іншому, колективному збірнику (спільно з М. Гольденбергом, І. Вайнштейном і Левін Кіпніс).

У 1938-1939 роках разом з Золманом Розенталем і Д. Вінницьким редагував навчально-педагогічні видання «Мін hаЦад» (З боку) і «Пінкас» (Зошит), видані гімназійної мережею «Тарбут в Бессарабії», спільно з Б. Меднікової склав термінологічне допомога на івриті для школярів з природознавства, фізики, хімії, анатомії та гігієні. У 1940 році був арештований і висланий у Сибір, родина у роки Великої Вітчизняної війни - у гетто в Трансністрії.

У 1946 році виїхав з сім'єю до Румунії, в Ізраїлі (підмандатної Палестині) - з 1947 року. Дружив і співпрацював з іншим бессарабських літератором Б.І. Міхалі, з яким випустив ряд збірок есеїстики з історії єврейства і івритського літератури Бессарабії. У 1965-70 роках редагував журнал «Мознаім» - орган ізраїльського Спілки Письменників пишуть на івриті; редактор серії «Мівхар сіфрутену лаам» (всього 20 збірників, 1965-74).

Автор десяти поетичних збірок на івриті, в тому числі «Мілан пекло Бокер» (З ночі до ранку, 1951); «Марот ал hаефер» (Образи на попелі, 1954); «Швіл кахоль» (Синя стежка, 1961), «Бакбукія ал пні hамаім» (Пляшка на воді, 1969), «Махшакім удрахім» (Темрява і дороги, 1974 ), «Кількість hацваім hахем: Шірей Іерушалаім ве-ширімо Ахера» (Всі ці кольори: вірші про Єрусалим та інші вірші, 1978), «hаяін hакар» (Холодне вино, 1982), «Леорех hаямім веле-горіх hамаім» (Протікаючи крізь дні, 1988). Перекладав на іврит твори російської (розповіді Леоніда Андрєєва, вірші Ріни Левінзон), румунської (вірші Марії Бануш) і французької (Наталі Саррот, А. Фурньє, «Гаргантюа і Пантагрюель» А. Рабле) літератури. Але особливо багато переклав з ідиш: поезію - Х. Лейвіка, Аврома Суцкевера, Янкев Фрідмана, Марка Шагала, Іцка Мангера, Давида Гофштейна; прозу - Йосефа Бурга, Шлойме Бікл, п'єсу Давида Бергельсона «Принц Реубейні», складений ним самим збірка оповідань Мойше Альтмана (під назвою «Беомек hареі» -в глибині дзеркала, 1967), роман Шолом-Алейхема «Блукаючі зірки» та багато іншого; склав антологію ідишської поезії в івритських перекладах (докладна бібліографія).

Більшість перекладів К. А. Бертіну на іврит вийшли окремими книгами. Перекладав і з івриту на ідиш. У 1953 році разом з Е. Мейтусом підготував ювілейне видання творів бессарабського прозаїка Шломо Гілельса («Шай леШломо» -подарунок Шломо). У 1970 році склав двомовну (ідиш та іврит) меморіальну книгу євреїв Брічево. Один з редакторів розділу бессарабського єврейства в багатотомній «Енциклопедії єврейської діаспори» (том 2). Мемуарні есе вийшли окремим виданням «Саді реейя» (У полі зору) у 1977 році. Поетичні твори неодноразово перевидавалися в збірниках вибраних творів.

Комментарии