Наши проекты:

Про знаменитості

Франсуа Рабле: біографія


Франсуа Рабле біографія, фото, розповіді - французький письменник, один з найбільших європейських сатириків-гуманістів епохи Ренесансу, автор роману «Гаргантюа і Пантагрюель»
-

французький письменник, один з найбільших європейських сатириків-гуманістів епохи Ренесансу, автор роману «Гаргантюа і Пантагрюель»

Біографія

Рабле народився в Шинон (у Турені). Імовірно він був сином шинкаря (деякі стверджують - аптекаря, який займався й питтєвої торгівлею), що втратили матері в самому ранньому віці, або (за іншими известиям) дуже рано знехтуваним нею і відданим у монастир, ніж деякі біографи, з чималою натяжкою, пояснюють відсутність в творах Рабле чистоти, ідеальності, ніжності.

Прямо з шинкарської середовища, де проходять перші 10 років життя Рабле, він, з волі батька, потрапляє учнем у францисканський монастир Сельі, звідти до монастиря Де Ля Бометт, потім, також в якості учня, в кордельерское абатство в Фонтене-ле-Конт (Fontenay le Comte). Збереглося звістка, що під час цих переходів він зустрів серед своїх товаришів-учнів юнака, який згодом послужив йому зразком для однієї з найвидатніших постатей в його романі - ченця Жана де Ентомуара (в перекладі М. М. Любимова - Жан Зубодробітель).

Недостатньо освічений, щоб присвятити себе одній з «ліберальних професій», Рабле поступив у ченці. Спонукала його до цього, між іншим, і можливість, при відомому матеріальному забезпеченні, займатися «гуманістичними» науками, що зайняли в ту пору, тобто в розпал Відродження у Франції, саме видне місце у розумовій життя французів. Чернече життя (і головним чином - ордена францисканців), якій Рабле прирік себе 25 років від роду, перебувала в різкому протиріччі з натурою Рабле, неприязної всяким містичним крайнощів і аскетичного умертвіння плоті. Неприхильність його до чернецтва посилювалося невіглаством, фанатизмом і, разом з тим, неробством і розпустою тих ченців, серед яких йому довелося жити, і які вже тепер давали йому дорогоцінний матеріал для його майбутніх сатиричних зображень. Тим ревніше займався він, в гуртку кількох однодумців і завдяки стосунків з видатними діячами Відродження (наприклад, з Бюде), своїми улюбленими науками.

Коли незадоволення ченців, якому чимало сприяли й знущання Рабле над ними, прийняло форму переслідування , Рабле втік хоча він скоро повернувся, але через рік остаточно вийшов із францисканського ордена і перейшов в бенедиктинський. До монастиря він, проте, вже не надходив, і в якості простого священика жив при дворі єпископа мальезесского (Maillezais), Жоффруа д'Естіссака, відзначався освіченістю і епікурейськими нахилами та збирав навколо себе багатьох французьких «гуманістів». Досить імовірно, що до цього ж часу відноситься початок відносин Рабле з Еразм Роттердамський, до якого він завжди мав глибоку повагу, називаючи його своїм «батьком», навіть «матір'ю». Заступництво єпископа, а також грали значну роль в історії тодішнього освіти і займали важливе положення братів дю-Белле, дало Рабле можливість, не обтяжуючи себе виконанням своїх церковних обов'язків, зайнятися ботанікою і медициною.

У 1530 році, зберігаючи звання священика, він поступив на медичний факультет університету Монпельє, де також навчався майбутній Нострадамус. Тут він читав публічні лекції з медицини (пояснення «Афоризмів» Гіппократа і «Ars parva» Галлієна), і випускає на світ деякі вчені (не особливо важливі по достоїнству) твори і колишні тоді в моді «альманахи», нарешті - практикуючим лікарем, незважаючи на те, що ступінь доктора медицини він офіційно отримав значно пізніше. Таку ж діяльність продовжує він і в Ліоні, куди переїздить з Монпельє, - але тут він вступає на той шлях, на якому йому призначено було придбати безсмертну славу: у 1532 або 1533 з'являються в першій редакції дві перші книги його знаменитого роману, без підпису автора (з остраху переслідувань), під псевдонімом «Алькофрібас Назье» (анаграма його імені і прізвища), і під заголовком «Grandes et inestimables chroniques du grand et ?norme g?ant Gargantua».

Комментарии