Микола Миколайович Бантиш-Каменський: біографія

Про походження його роду див. Бантиш-Каменський (дворянський рід). Лішась батька на другому році свого віку, отримав початкову освіту від своєї матері, потім віддали в ніжинську грецьку школу, звідки в 1745 році, восьми років, був відправлений до Київської академії, де залишався до 1754 р. Наприкінці цього року на запрошення свого дядька (з боку матері), єпископа переяславського і Дмитровського (а потім архієпископа московського), Амвросія Зертис-Каменського, переїхав до Москви і тут був записаний в московську духовну академію, де пробув 4 роки. У вільний час в академії він займався читанням латинських письменників з учителем нижчих латинських класів Петром Єгоровичем Левшин, згодом знаменитим Платоном, митрополитом московським.

У цей час відкрився в Москві університет, в якому Б. слухав лекції разом з Потьомкіним , Марковим, Булгаковим і за надані успіхи зроблений в звання університетського студента.

У 1760 році серед навчальних занять Микола Миколайович відлучився в Спб. і тут переклав першу частину«Історії Петра Великого»Вольтера. Після закінчення курсу Б. визначений був 31 грудня 1762 в архів актуаріус. - Незабаром, в 1765 р., Б. поступив помічником керуючого цим архівом історіографа Міллера; під керівництвом цього вченого, чимало приніс користі російській науці, Микола Миколайович Б. присвятив себе важкою, стомлюючої археографічної роботі, проводив цілі дні у розборі та описі дорогоцінних древніх актів, які перебували до того часу без догляду, у сирих підвалах. Посилена робота при несприятливих умовах, сильна застуда - все це подіяло на Миколу Миколайовича: він почав з 1780 р. відчувати глухоту. Тим часом в 1766 р. він склав за дорученням Міллера для імператриці Катерини II 6 грунтовних трактатів (рукописних) про різних питаннях історико-дипломатичного характеру.

У 1771 р. морова язва, яка відвідала Москву, зупинила на час заняття Миколу Миколайовича; крім того, йому призначено було бути свідком мученицької смерті свого дядька і благодійника. Знову присвятивши себе колишніх занять, він склав довгий ряд реєстрів історичним і церемоніальним справах, що зберігаються в архіві.

У 1780, 1781 і 1784 рр.. Б. склав«Дипломатичне збори справ між російським і польським дворами, з самого початку оних по 1700 р.»у 5 томах. Цим твором згодом керувався історіограф М. М. Карамзін. - Незадовго до своєї смерті Міллер зробив про Бантиш-Каменським вельми утішний відгук рядив тоді колеги іноз. справ графу М. І. Панину. Наслідком такого відкликання було визначення Миколи Миколайовича 7 листопада другий керуючим архіву.

Продовжуючи заняття свої, Бантиш-Каменський склав«Денну записку»(у тринадцяти томах) всіх справах, вхідних та вихідних в колегії іноземних справ, з 1727 по 1738 р. і звістка про що зберігаються в архіві паперах, складене в систематичному порядку. Наводячи порядок і описуючи справи архіву, М. М. займався в той же час складанням«Дипломатичного зборів справ між Російським та Китайським державами, з 1619 по 1792». Праця цей, відправлений до Колегії іноземних справ, залишився чомусь без уваги і не був представлений імператриці.

У 1794 р. Б. отримав доручення від государині залишити їй докладні відомості про уніатів, і виконанням цього доручення вона залишилася дуже задоволена.

У 1797 р. він закінчив опис справ«Грецьких духовних і світських осіб, Китайського двору, Молдавії та Валахії».

У 1798 р. він описав«Справи про в'їздах до Росії іноземців», а в наступному році склав«Реєстру та опис малоросійських і татарських справ».

Комментарии