Микола Олександрович Ісленьев: біографія

Народився в 1785 році, походив з дворян, син бригадира, навчався в приватному навчальному закладі, в службу вступив 3 травня 1803 рядовим в Куринський мушкетерський полк.

5 січня 1805 перейшов в лейб-гвардії Преображенський полк. З цим полком він брав участь у війні 1807 з французами (в 1808 році за відміну був зроблений в перший офіцерський чин), у Вітчизняній війні 1812 року і Закордонних походах 1813 і 1814 років, відзначився в боях при Бородіно (нагороджений орденом св. Анни 4 -го ступеня), Люцені, Бауцені, Пірна, Гісгюбеле і Кульме і за відзнаку в останній битві отримав від прусського короля особливий хрест. У 1816 році проведено в полковники.

22 липня 1822 був зроблений в генерал-майори і призначений командиром лейб-гвардії Преображенського полку. При придушенні заколоту 14 грудня 1825 Ісленьев перебував з полком на Палацовій та Ісаакієвської площах і на наступний день отримав звання генерал-ад'ютанта. У 1826 році нагороджений орденом св. Анни 1-го ступеня (імператорська корона до цього ордену завітала в 1829 році).

У 1828-1829 роках він перебував на театрі війни з Туреччиною. 15 серпня 1830 Ісленьев був призначений членом Комітету, заснованого 18 серпня 1814 (згодом називався Олександрівський комітет про поранених). 18 грудня 1830 за сумлінну вислугу 25 років в офіцерських чинах був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня (№ 4415 по Кавалерском списку Григоровича-Степанова).

У 1831 році брав участь у приборканні польського повстання й у штурмі Варшави. За цю кампанію він був нагороджений орденом св. Володимира 2-го ступеня та польським відзнакою за військову гідність (Virtuti Militari) 2-го ступеня.

6 жовтня 1831 Ісленьев був призначений командиром 1-ї гвардійської піхотної бригади з залишенням на посаді командира Преображенського полку, в якою перебував до 1837 року, 6 грудня 1833 був зроблений в генерал-лейтенанти). З цією бригадою в 1835 році брав участь у великих Калишська маневрах, командуючи загоном військ гвардійського корпусу. За відмінне проведення цих маневрів отримав орден Білого орла і прусський орден Червоного орла 1-го ступеня.

З 22 липня 1837 до 22 вересня 1841 був начальником 1-ї гвардійської піхотної дивізії, був потім інспектором гвардійських запасних полубатальонов і гренадерських резервних батальйонів, членом комітету для складання військового піхотного статуту і командувачем що залишилася в Санкт-Петербурзі та околицях від походу в Угорщину піхотою (зі 2 травня 1849). У чин генерала від інфантерії він був проведений 10 жовтня 1843 і мав російські ордена аж до св. Олександра Невського з алмазними знаками, включно.

Помер 25 лютого 1851 в Санкт-Петербурзі, похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Джерела

• Милорадович Г. А.Список осіб свити їх величність з царювання імператора Петра I по 1886 рік. СПб., 1886
• Російський біографічний словник: У 25 т. / під спостереженням А. А. Половцова. 1896-1918.
• Військова енциклопедія / За ред. В. Ф. Новицького та ін - СПб.: Т-во І. В. Ситіна, 1911-1915. - Т. 11.
• Список генералам за старшинством. Виправлено по 20 червня. СПб., 1840
• Волков С. В.Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів і адміралів від Петра I до Миколи II. Том II. Л-Я. М., 2009

Комментарии

Сайт: Википедия