Лев Самуїлович Берінскій: біографія

Біографія

Лев Берінскійнародився в бессарабському містечку Каушани (тепер райцентр Каушанського району Молдови) в сім'ї закрійника. У роки Великої Вітчизняної війни - в евакуації в Таджикистані і на Уралі в місті Златоуст. Після повернення до Молдови сім'я деякий час жила в Нових Каушанах, потім перебралася в Кишинівський район Табакерія. Тут Берінскій рано увійшов в літературне середовище, подружився з майбутнім кінорежисером Валеріу Гажіу (справж. фам.Гажа, p. 1938), а пізніше - з майбутніми літераторами Олександром Гельманом і Олександром Бродським (псевдонім:Міккі Вульф, p. 1942). Дебютував віршем російською мовою у кишинівській газеті «Юний Ленінець» в 1952-м (або 1953-м) році.

З 1954 годa жив у Сталіно, де після навчання в Сталінському технікумі підготовки культпросветработніков (1957-59 ) працював акордеоністом і вчителем музики. Входив до групи місцевих російських поетів, був близько знайомий з українським поетом Василем Стусом, публікується в газеті «Комсомолець Донбасу». У 1960-61 роках жив і працював у Молдавії, потім знову повернувся в Донецьк. У 1963-68 роках навчався на факультеті іноземних мов Смоленського Педагогічного інституту (німецька мова та література), в 1965-70 роках навчався на відділенні поетичного перекладу в Літературному інституті ім. Горького, в 1970-1974 роках викладав німецьку мову в московському профтехучилище.

У 1981 році дебютував віршами на ідиші в московському журналі «Советіш геймланд» (Радянська Батьківщина) і став його постійним автором. У 1981-83 роках навчався в першій групі єврейської мови і літератури на Вищих літературних курсах СП СРСР при Літературному інституті ім. Горького одночасно з літераторами Борисом Сандлером, Мойше Пенсія, Велвлом Черніним (p. 1958), Олександром Бродським. Вів літературну частину в московському виданні «ВЕСКО» (Вісник Єврейської Радянської Культури) і постійну колонку в кишинівської газеті «Ундзер Кол» (Наш голос, під псевдонімом І. Дітев).

З 1991 року проживає в Ізраїлі (з 1992 року в місті Акко). Один із засновників літературного журналу «Найе Вейгн» (Нові шляхи, виходив з 1992 по 2003 рік), голова ізраїльського спілки письменників та журналістів які пишуть на ідиш (1998-2001), член ПЕН-клубу. Лауреат премій Сари Горбі (1993), Давида Гофштейна (1997), Іцка Мангера (1997) - вищої літературної премії за творчість на ідиші.

Брат Лева Берінского - відомий російський композитор Сергій Берінскій.

Перекладацька діяльність

Лев Берінскій - автор численних перекладів з німецької, румунської (молдавської), іспанського, іврітa та інших мов на ідиш і на російську мову, а також з ідишу на російську і навпаки. Окремими книжками вийшли його російські переклади поезії і прози Марка Шагала, Дори Тейтельбойм, Іцхока Башевіса-Зінгера і Мордхе Цаніна (з ідиш), Мірчі Дінеску і Шауля Кармелю (з румунської). Крім того, на російську мову перекладав Х. Н. Бялика (велика поема «Місто різанини»), Шлойме Ворзогера, Мотла Грубіяна, Арона Вергеліса і Хаїма Бейдер (c ідиш), Антоніо Мачадо, Омара Лару і Рафаеля Альберті (з іспанської), Жоржі Амаду (з португальської), драматургію Альфреда Жаррі (з французької) і Марина Сореску (з румунської), вірші Еміліян Букова, Андрія Лупана, Павла Боцу, Паула Міхні (з молдавської), Василя Стуса (з української), Едуардаса Межелайтіса (з литовського), есеїстику рабина Мозеса Розена (з румунської), багатьох румунських поетів (М. Емінеску, Дж. баків, В. Теодореску, Н. Стенеску, І. Олександру, і кілька десятків інших). На ідиші публікувалися його переклади з Мірчі Дінеску, Дана Пагіса, Ієгуди Аміхая, Олексія Парщикова, Євгенія Рейну, Василя Стуса, з німецької поезії (Р. М. Рільке, Сари Кірш, Еміля Брукнера) та багатьох інших поетів.

Комментарии