Кайрат Ногайбаевіч Рискулбеков: біографія

Біографія

До інституту

Кайрат був шостою дитиною у великій родині Ногайбая і Даметкен Рискулбекових, які жили і працювали в радгоспі «Коктерек» Мойинкумского району Джамбульської області.

Навчався в школі-інтернаті в селі Новотроїцькому (зараз Толі Бі, Шускій район, Жамбилська область), в школі активно брав участь у громадському житті, випускав стінгазету, був секретарем комсомольського осередку. За спогадами його молодшого брата:

У 1983 році закінчив середню школу. Після закінчення десятирічки він здав документи в Алма-Атинський архітектурно-будівельний інститут (ААСІ), однак того разу не надійшов, повернувся в рідний аул і деякий час працював там скотарем.

У 1984-1986 роках служив у десантних військах у військовій частині № 33635, закінчив службу в званні сержанта. У серпні 1986 року він повернувся додому з армії. За словами його батька Ногайбая:

В інституті

Восени 1986 року він вступив до Алма-Атинський архітектурно-будівельний інститут (ААСІ), в Алма-Аті жив в гуртожитку № 1 ААСІ в секції 17-а; за спогадами Ногайбая Рискулбекова, навчання давалося Кайрат складно. В інституті Кайрат був членом студентського профбюро, ревізором з громадському харчуванню, командиром комсомольської дружини. Щосуботи першокурсники влаштовували своєрідні посиденьки - пригощалися надісланими з будинку разносолами, чаєм з електросамовари, грали на домбрі, слухали вірші, які писав Кайрат.

17 грудня 1986 в Алма-Аті почалися грудневі події, про які Кайрат і його однокурсники дізналися по радіо. Декан факультету та його заступники суворо заборонили студентам виходити з інституту і приєднуватися до демонстрантів. Тим не менш 18 грудня 1986 Кайрат разом з низкою інших студентів з його гуртожитки відправився на мітинг. На побаченні зі своїм батьком під час слідства Кайрат повідомляв йому, що пішов на площу імені Л. І. Брежнєва, як і всі, без будь-яких цілей. Після того як демонстрантів почали розганяти водометами, збуджений натовп рушила до будівлі Спілки письменників Казахстану, щоб зустрітися з Олжаса Сулейменова. Проте входи в будівлю були закриті, група студентів, в числі яких був Кайрат, побігла в бік Казахського педагогічного інституту за портретом В. І. Леніна. Приблизно в цей час Рискулбеков був знятий на фото-і відеокамери співробітниками КДБ.

Судовий процес

1 січня 1987 Рискулбеков був затриманий на підставі фотознімку, зробленого 18 грудня в 9 годин 30 хвилин ранку на розі вулиці Фурманова та проспекту Абая, в день затримання він був у селі Коктерек в будинку дядька по материнській лінії. На одній з них лаві підсудних опинилися Тугельбай Ташен, Джамбилбек Тайжумаев, Ертай Кобеспаев, Кайиргельди Кузембаев. За спогадами Кузембаева, він познайомився з Кайратом Рискулбековим тільки коли їх везли до Верховного суду Казахської РСР. Йому запам'яталися слова Кайрата про те, що його обманом змусили взяти на себе вбивство дружинника Савицького, - коли він лежав у камері з рецидивістами, його переконали, що якщо він візьме на себе вбивство дружинника, то строк позбавлення волі буде менше, ніж за міліціонера. На питання, чому він взяв на себе вбивство, якого не скоював, Кайрат відповів, що думав про спокій близьких і рідних, так як йому сказали, що в іншому випадку погублять сім'ю.

Судовий процес почався 25 травня 1987 року. На першому засіданні були присутні представники телебачення, проте після першої перерви вони по чиєюсь вказівкою покинули зал. У числі інкримінованих Рискулбекову злочинів було нанесення тілесних ушкоджень сержанту міліції О. А. Алмабекову і вбивство народного дружинника, інженера радіотелецентр С. А. Савицького (Сергій Савицький помер 19 грудня в 4:30, у нього залишилося двоє дітей - восьми і трьох з половиною років). Хід судового процесу став відомий завдяки Адільбека Оразову, який був призначений громадським обвинувачем і вів стенограму засідань, незважаючи на те, що йому кілька разів робили зауваження з цього приводу.

Комментарии