Марія Елена Вієйра да Сілва: біографія

Біографія

Дочка дипломата, жила з родиною у Франції, Швейцарії, Великобританії. З одинадцятирічного віку навчалася живопису у Лісабонській художньої академії. У 1928 році разом з матір'ю приїхала в Париж, познайомилася з Матіссом, Пікассо, Модільяні, Браком, Дюфі, Утрілло, Мондріаном, Дюшаном, сюрреалістами (Міро, Ернстом). Брала уроки живопису у Фернана Леже, скульптури - у Антуана Бурделя, займалася гобеленні мистецтвом, керамікою, книжковим оформленням (ілюструвала книги Рене Шара). У тому ж 1928 році зблизилася з вихідцем з Угорщини, художником Арпадом Сенеш (угор. Arpad Szenes, 1897-1985), в 1930 році вийшла за нього заміж. Займалася у Роже Бісьера в Академії Рансон. Перша персональна виставка відбулася в паризькій галереї Жанни Бюше (1932), в 1935 і 1936 роках - у Лісабоні. Після нацистського вторгнення у Францію, Вієйра да Сілва та Сенеш - вона як втратила португальське громадянство, він як єврей - жили на правах апатридів в Португалії, а з 1940 року - в Бразилії. Після війни Вієйра да Сілва повернулася до Франції, і в 1956 році вона і Сенеш здобули французьке громадянство.

Творчість

З 1950-х років Вієйра да Сілва набуває світове визнання як одна з найбільш оригінальних, послідовних, глибоких і авторитетних представників нефігуративного живопису, що посяде кубізму і сюрреалізму в їх розкладанні і підриві наочного, життєподібного зображення. Її живописні та графічні роботи, як правило, мають структуру архаїчного лабіринту або розвивають мотив нескінченної бібліотеки.

Визнання

Марія Елена Вієйра да Сілва була відзначена численними знаками художнього відмінності: премія Бієнале в Сан -Пауло (1961), командор Ордену мистецтва й літератури Франції (1962), лауреат Великий мистецької премії Франції (1966), нагороджена Великим хрестом ордена Святого Якова і Меча (1977), кавалер Ордена Почесного легіону (1979), член Національної художньої академії Португалії (1970), Академії наук, мистецтв і літератури Франції (1984) та ін У 1968 році про неї знятий документальний фільм Мішеля Мітрані «Майстерня Вієйра да Сілва». У листопаді 1994 року в Лісабоні був створений Фонд Арпада Сенеш і Марії Елени Вієйра да Сілва, який об'єднує спадщину двох майстрів.

Бібліографія про неї

• Philipe A. L'eclat de la lumi?re: entretiens avec Maria Helena Vieira da Silva et Arpad Szenes. Paris: Gallimard, 1978.
• Descargues P. Vieira da Silva. Paris: Les Presses Litt?raires de France, 1949.
• Weelen G. Vieira da Silva. Paris: Fernand Hazan, 1960.
• Weelen G., Lassaigne J. Vieira da Silva. Barcelona: Pol?grafa, 1978 (Paris: Ed. Cercle d'art, 1987).
• Bessa-Luis A. Longos dias t?m cem anos, presen?a de Vieira da Silva. Lisboa: INCM, 1978.
• Terrasse A. L 'Univers de Vieira da Silva. Paris: Henri Scr?pel, 1977.
• Solier R. Vieira da Silva. Paris: Le Mus?e de Poche, 1956.
• Cesariny M. Vieira da Silva - Arpad Szenes ou o castelo surrealista: pintura de Vieira e de Szenes nos anos 30 a 40 em Lisboa. Lisboa: Ass?rio e Alvim, 1984.
• Bozo D., ao Vieira da Silva. Gen?ve: Skira, 1988.
• Fran?a J.-A. Vieira da Silva. Lisboa: Artis, 1958.
• Duval V. Maria Helena Vieira da Silva. Paris: R?union des Mus?es Nationaux, 1999.
• Vallier D. Vieira da Silva. Paris: Ed. Weber, 1971.
• Roy Cl. Vieira da Silva. Barcelona: Pol?grafa, 1988.
• Rosenthal G. Vieira da Silva: 1908-1992: ? procura do espa?o desconhecido. Col?nia: Tashen, 1998.
• Noel B. Vieira da Silva. Creil: Bernard Dumerchez, 1994.
• Butor M. Vieira da Silva: peintures. Paris: La Difference, 1983.

Комментарии

Сайт: Википедия