Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький: биография

n

n

«А задум ваш, щоб удатіся і буди зо всім народом Малоросійським, по обох сторонах Дніпра Будучи, під протекцію великодержавного і пресвітлого монарха Російського, за слушно бити визнавати, і даємо нашу військову вам порадує, а бисть того справи не залишали і оне закінчили, Як ку найлутшой повз вітчизни нашой Малоросійської ... »

n

n

8 січня 1654 в Переяславі була зібрана рада, на якій після промови Хмельницького, що указував на необхідність для України вибрати кого-небудь з чотирьох государів: султана турецького, хана кримського, короля польського чи царя російського і віддатися в його підданство, народ закричав: «Волимо (тобто бажаємо) під царя російського»!

Після присяги Хмельницького та старшин, вручаючи гетьманові царський прапор, булаву і символічну одяг, Бутурлін виголосив промову. Бутурлін вказував на походження влади московських царів від влади св. Володимира; представляв Київ як колишню царську / княжу столицю; підкреслював заступництво і протекцію з боку царя Війську Запорозькому. Передаючи гетьманові одяг (періззеянин), Бутурлін відзначав символізм цієї частини царського пожалування:

n

n

У знамення таковия своея царські милості тобі одяг цю даруєт, сію показу я, яко завжди неодмінно Своєю государское милістю тобі ж і всіх православних під його пресвітлу царську державу подкланяющіхся зволив покриваті.

n

n

- Н. А. Маркевич «Історія Малої Росії»

n

Смерть гетьмана

Слідом за приєднанням Гетьманщини почалася війна Росії з Польщею. Навесні 1654 р. цар Олексій Михайлович вирушив до Литви; з півночі відкрив проти Польщі військові дії шведський король Карл X. Здавалося, Польща знаходиться на краю загибелі. Король Ян Казимир відновив стосунки з Хмельницьким, але останній не погоджувався ні на які переговори, поки не буде визнана з боку Польщі повна самостійність всіх малоросійських областей.

Тоді Ян Казимир, через посередництво імператора Фердинанда III, звернувся до царя Олексію Михайловичу, який в 1656, уклав з поляками перемир'я. Після цього почалися переговори про укладення миру і межування нових кордонів, польська сторона так само запропонувала обрати царя Олексія Михайловича спадкоємцем польської корони. 10 липня 1657, у відповідь на повідомлення гетьмана про хід переговорів, Хмельницький написав Государю лист, де схвалював такий поворот справ:«А що Король Казимера ... і всі пани раді Коруни польської тебе, великого государя нашого, ваша царська величність, на Коруна Польську і на Велике Князівство Литовське звертаючи, так щоб і нині того неотменно тримали. А ми вашій царській величності, як під сонцем у православ'ї сяючому государю і царю, як вірні піддані, прямо бажаємо, щоб царська величність, як цар православний, під міцну свою руку Коруна Польську прийняв »

На початку 1657 Хмельницький уклав договір зі шведським королем Карлом X і седмиградського князем Юрієм Ракочі. Згідно з цією угодою, Хмельницький послав на допомогу союзникам проти Польщі 12 тисяч козаків. Пояснюючи своє рішення, Хмельницький повідомив у Москву, що в лютому 1657 до нього приїжджав польський посланник, Станіслав Беньовський, з пропозицією перейти на бік короля і сказав, що статті віленської комісії ніколи не відбудуться.«Внаслідок таких хитрощів і неправд, пустили ми проти ляхів частина Війська Запорозького», - писав Хмельницький. Поляки сповістили про це Москву, звідки були послані до гетьмана посли. Вони застали Хмельницького вже хворим, але домоглися побачення і накинулися на нього з докорами. Хмельницький не послухав послів, але тим не менше загін, посланий на допомогу союзникам, дізнавшись, що похід не санкціонований царем Олексієм Михайловичем, повернувся назад. Козаки збунтувалися, заявивши старшині:«... як де вам було від Ляхов тісно, ??в ті пори ви прихилилася до государя, а як де за государевої обороною побачили собі простір і багато володіння і збагатилися, так де хочете самовласнимі панами бути ...». Місяця два через Хмельницький велів скликати в Чигирині раду для вибору йому наступника. На догоду старому гетьманові рада обрала його неповнолітнього сина Юрія.