Меша Селімович: біографія

Біографія

Селімович народився 26 квітня 1910 року в місті Тузлі, де пізніше закінчив основну школу та гімназію. У 1930 році Меша відправився в Белград, де вивчав сербохорватська мова і югославську літературу на філософському факультеті Белградського Університету. З 1934 по 1941 роки він був професором Громадянської школи, а з 1936 ще й Реальною Гімназії в Тузлі. Перші два роки війни Селімович прожив в Тузлі, де в 1943 був заарештований за підозрою у співпраці з партизанами. У тому ж 1943 він перебрався на звільнені території і вступив в Югославську комуністичну партію, ставши членом Агітпропу східної Боснії і політичним комісаром Партизанського загону Тузли. Під час війни брат Селімовича, теж комуніст, був без суду і слідства розстріляний як учасник партизанського загону. Лист Меші на захист власного брата не принесло ніяких результатів. Ця трагедія, глибоко поранила Селімовича, пізніше отримала своє літературне розвиток у його романі «Дервіш і смерть», де головний герой Ахмед Нуруддін зазнав невдачі в порятунку полоненого брата від неминучої загибелі. Після війни Селімович недовго залишався в Белграді, куди приїхав в 1944, і в 1947 перебрався в Сараєво, де став професором Вищої Педагогічної Школи та доцентом Філософського факультету. Трохи пізніше Селімович працював художнім директором кіностудії «Bosna Film», керував драматичними постановками Народного Театру і був головним редактором видавничого підприємства «Svjetlost». Через періодично виникали конфлікти з місцевими політиками та інтелігенцією, він вийшов на пенсію і знову повернувся до Белграда в 1971 році, де і залишався до своєї кончини 11 липня 1982. У своєму листі 1976 року до Сербської Академії Науки та Мистецтва Селімович доводив, що, незважаючи на своє боснійське походження та належність до шановної мусульманській родині (свої корені він шанував), він серб за національністю і вважає себе сербським письменником. Селімович був обраний головою Спілки письменників Югославії, з 1971 року він був почесним доктором Університету в Сараєво. У 1967 році Селімовича були присуджені відразу три значні премії: Негоша, Горан і журналу «Нін».

Творчість і визнання

Селімович почав свою літературну діяльність доволі пізно. Його перша книга - збірка невеликих оповідань «Prva ?eta» («Перший загін») - була опублікована в 1950 році, а друга - роман «Tamnica» («Тюрма») - тільки в 1961. Незабаром потім послідували збірка оповідань «Tu?a zemlja» («Чужа земля»), 1962 і поетичний роман «Magla i mjese?ina» («Туман і місячне світло»), 1965 не були зустрінуті скільки-небудь помітно. Творам Меші Селімовича властива європейська наративні традиція, близька одночасно Достоєвському і модерністів 20 століття. Однак Селімовича вдалося створити свій власний спосіб зображення дійсності, який складно однозначно приписати будь-якої літературної школі. Він успадкував і розширив жанр роману-сповіді й потоку свідомості, найяскравішими прикладами яких є невеликі романи Достоєвського «Лагідна» та «Записки з підпілля». Що вийшов в 1966 році роман-повість «Dervi? i smrt» («Дервіш і смерть») одразу звернув загальну увагу на Селімовича як на яскраве літературне явище. У цьому романі Селімович через головного героя висловив мучили його думки про насильницьку смерть брата, оповідаючи про марній боротьбі однієї-єдиної людини з організованою системою репресій та про ті зміни, яких зазнав останній, оказашісь частиною цієї системи. Деякі критики порівнювали «Дервіш і смерть» з романом Франца Кафки «Процес». Роман був переведений на безліч мов. Кожна глава предварялись епілогом з Корану. Роман «Дервіш і смерть» написаний як реакція на політичний режим Йосипа Броз Тіто, якому були властиві політичні арешти і репресії. Проте дія роману розгортається в XVIII столітті в невеликому містечку в Боснії, а оповідь ведеться від імені дервіша Ахмеда Нуруддін. Роман написаний у формі сповіді, монологу, перейнятого глибоким художнім натхненням і гармонійно спаюючим давню мудрість із сучасною філософською думкою. Міркування виростають з релігійних істин як зразка догматичного мислення, щоб розвинутися в вічні загальнолюдські питання, пов'язані з відчуттям душевних терзань і страхів, незмінно супутніх людського життя. Книга присвячена дружині Селімовича Дарко, яка протягом усього життя була незмінним другом, помічником і опорою письменника. Літератори Боснії і Герцеговини пропонували представити роман «Дервіш і смерть» до соисканию Нобелівської премії з літератури. Другий роман Селімовича «Tvr?ava» («Фортеця») побачив світ у 1970 році. Його дія знову повертає читача в часи давно минулі, на цей раз в XVII століття. Ця повість незрівнянно більш оптимістична, сповнена віри в любов на противагу почуттям самотності і страху перед майбутнім у «Дервіш і смерть». Фортеця в романі - і річ існуюча, і символ, вона «кожна людина, кожне об'єднання людей, кожна ідеологія», закрита сама в собі. Вихід з фортеці - одночасно і вхід в життя, зародження особистості, можливість зустрічі з іншими індивідуальностями та знайомства з людськими цінностями. Кохання у цьому романі, як і в «Дервіш ...», розуміється як міст, що з'єднує людей один з одним незалежно від різниці вірувань, переконань і ідеологій. З'явилися пізніше, повісті «Ostrvo» («Острів»), 1974 і опублікована посмертно «Krug» («Коло»), 1984 вже не мали тієї сили експресії і яскравої самобутності образів, що так захоплювали в двох перших романах Селімовича. Окрему книгу Селімович присвятив своїй автобіографії «Sje?anja» («Спогади»), 1976, де розповів про події та зустрічі, які залишили глибокий слід на всій його життя. Проте одна з найяскравіших нехудожніх його робіт - «За і проти Вука», в якій автор розмірковує про реформу сербської мови Вука Караджича. «За і проти Вука» - книга, присвячена проблематиці створення стандартів сучасного сербського мови, в якій поетапно описана боротьба Вука Караджича і його супротивників.

Твори

• Тиші / Тиша ( 1961, роман).
• Прва подружжя / Перший загін (1950, книга оповідань)
• Ноћ і јутра / Ніч і світанки (1958, кіносценарій)
• Тврђава / Фортеця (1970, історичний роман)
• Магла і мјесечіна / Туман і місячне світло (1965, роман)
• Есејі і огледі / Есе та нариси (1966)
• Острво / Острів (1974, роман)
• Круг / Коло (1983, роман, не закінчений)
• Дервіш і смрт / Дервіш і смерть (1966, історичний роман)
• Туђа земља / Чужа земля (1957, книга оповідань та кіносценарій).
• За і проти Вука / За і проти Вука Караджича (1967, есе)

Публікації російською мовою

• Дервіш і смерть; Фортеця. - М.: «Веселка», 1987.
• Чужа земля / / Іноземна література, 1969, № 3, с. 137-164

Література про письменника

• Kriti?ari o Me?i Selimovi?u. Sarajevo: Svijetlost, 1973
• Petrovi? M. Roman Me?e Selimovi?a. Ni?: Gradina, 1981.

Комментарии

Сайт: Википедия