Володимир Михайлович Родіонов: биография

n

Таким чином, коло питань, охоплених дослідженнями В. М. Родіонова протягом понад 45 років його наукової діяльності, надзвичайно великий. У кожну порушену їм область В. М. вніс оригінальні ідеї, створив ряд найцінніших методів. Його дослідження поширюються на найрізноманітніші з'єднання жирного, ароматичного і гетероциклічного рядів, стосуються вітамінів, алкалоїдів, фармацевтичних препаратів, ароматичних речовин, барвників. Число оригінальних наукових праць В. М. сягає 100, не рахуючи серії неопублікованих.

n

Роботи для промисловості

Працюючи протягом 8 років (1906-1914) на підприємствах і в наукових лабораторіях провідних зарубіжних компаній, В. М. Родіонов став за цей час видатним фахівцем у галузі хімії органічних барвників. У подальшому на батьківщині їм вперше було створено виробництво (цілком з вітчизняної сировини) не тільки найважливіших проміжних продуктів синтезу барвників, а й самих барвників, що відносяться до самих різних типів. В. М. було також організовано виробництво таких найважливіших проміжних продуктів, як нітробензол, дінітронафталіни, диметиланілін, сульфанілова і нафтіоновая кислоти, фенол, ?-і ?-нафтол, їх сульфокислоти та інші похідні (кислота Фрейнда, Н-, ?-, I -кислоти, 1, 2, 4-амінонафтол-сульфокислота) і багато інших. Так само великий і перелік барвників, виробництво яких було організовано завдяки знанню, досвіду та енергії В. М. З азобарвників слід відзначити чорний для паперу, міцний синьо-чорний для вовни, прямий жовтий R; з оксазінових барвників - мельдолевий блакитний; з тіазинових - метиленовий блакитний; з тріфенілметанової - метиловий фіолетовий: з нітро-барвників - нафтоловий жовтий S, жовтий Маріуса; з сірчистих барвників - сірчистої-коричневі (з динітрил-нафталинов), червоно-коричневі (з толуілендіамін), сірчистий чорний (з дінітрохлорбензола). В подальшому В. М. протягом багатьох років був незмінним консультантом та експертом Анілтреста, а потім Наркомату хімічної промисловості і передав у виробництво ряд розроблених ним у вузівських наукових лабораторіях методів, які дозволили різко поліпшити виготовлення масових барвників. Досить згадати рецептури азобарвників, переданих їм в 1925 р. Дербеневскому заводу Анілтреста, в яких (як, наприклад, у випадку прямого чорного К або діазочерного ВН) виходи були збільшені удвічі проти існуючих.

В. М. зроблено також багато і у фармацевтичній промисловості, особливо у виробництві алкалоїдів. Очолюючи протягом багатьох років, одночасно з роботою в промисловості, кафедру фармацевтичної хімії в Московському вищому технічному училищі та кафедру хімії алкалоїдів у 2-му Московському державному університеті, В. М. не тільки організував ряд нових виробництв (саліцилові препарати, новокаїн, кофеїн, теобромін, атропін, гиосциамин, морфін, кодеїн, папаверин та ряд інших), але і направив дослідну роботу кафедр по лінії удосконалення та розробки нових методів синтезу фармацевтичних препаратів і алкалоїдів. Так, за розробленим ним 20 з гаком років тому способом і до цих пір виробляються в нашій країні найважливіші алкалоїди - кодеїн, стіптіцін, пантопон - і очищається наркотін (вихідний алкалоїд для отримання стіптіціна).

В. М. був зацікавлений також і в промисловості запашних речовин. Починаючи з 1939 р. він був консультантом Науково-дослідного інституту парфумерної промисловості, керуючи багатьма дослідженнями з синтезу запашних речовин. Під його керівництвом були розроблені технічні способи отримання піперонала та інших альдегідів ароматичного ряду, нібетонала, ряду аналогічно побудованих поліциклічних сполук, гліоксіловой кислоти, фенілоцтової альдегіду. При цьому В. М. бере активну участь не тільки в дослідницькій роботі, але і в організації самого виробництва запашних речовин в заводських масштабах, зокрема ваніліну, ванілаля, кумарину та ін

Одночасно В. М. цікавиться й іншими галузями техніки, жваво відгукуючись на її потреби і запити. Характерні в цьому відношенні запропоновані їм оригінальні економічно цінні методи синтезу оцтового ангідриду - основного вихідного продукту ряду найважливіших галузей промисловості. Не менш цікавий і недавно розроблений ним метод отримання хлороформу з трихлороцтової кислоти за принципом безперервно діючого процесу.