Рембрандт: биография

Те, що в продовження 1640-х років від Рембрандта відвертаються замовники і залишають учні, пояснюється не стільки неоднозначною оцінкою «Нічного дозору», скільки загальним поворотом мальовничій моди убік скрупульозної деталізації, до якої сам Рембрандт був найбільш схильний у ранні роки. Логіка творчого розвитку вела художника в прямо протилежному напрямку. З роками він став віддавати перевагу сміливим мазків пензля і різким контрастів світла й тіні, скрадає майже всі фонові деталі.

Перехідний період

Відомостей про приватне життя Рембрандта в 1640-і рр.. у документах збереглося мало. З учнів цього періоду відомий тільки Ніколас Маєс з Дордрехт. Мабуть, художник продовжував жити на широку ногу, як раніше. Сімейство покійної Саскії висловлювало заклопотаність тим, як він розпорядився її приданим. Няня Титуса, Гертьє Діркс, подала на нього до суду за порушення обіцянки одружитися, ради залагодження цього інциденту художнику довелося розщедритися.

Наприкінці 1640-х Рембрандт зійшовся зі своєю молодою служницею Хендрикье Стоффелс, образ якої, заглядає у багатьох портретних роботах цього періоду («Флора» (1654), «купається жінка» (1654), «Хенрик біля вікна» (1655)). Парафіяльний рада засудила Хендрикье за ??«гріховне співжиття», коли в 1654 році у неї з художником народилася дочка Корнелія. У ці роки Рембрандт відходить від тем, що мають грандіозне національне або загальнолюдське звучання. Живописні роботи цього періоду нечисленні.

Художник довго працює над гравірованими портретами бургомістра Яна Сікса (1647) та інших впливових бюргерів. Всі відомі йому прийоми та техніки гравірування пішли в хід при виготовленні ретельно пропрацював офорта «Христос, що зціляє хворих», більш відомого як «Лист в сто гульденів», - саме за таку величезну для 17-ого століття ціну він був один раз проданий. Над цим офортом, вражаючим тонкістю світлотіньової гри, він працював шість років, з 1643 по 1649 роки. До 1660 року тривала робота над створеним у 1653 році офортом «Три хрести» (не закінчений).

У роки життєвих негараздів увагу художника привертають пейзажі з насупленими хмарами, шквальним вітром та іншими атрибутами романтично схвильованій природи в традиціях Рубенса і Сегерса. До перлинам рембрандтівского реалізму належить «Зимовий пейзаж» 1646 року. Однак вершиною майстерності Рембрандта-пейзажиста були не стільки живописні роботи, скільки малюнки й офорти, такі як «Млин» (1641) і «Три дерева» (1643). Він освоює та інші нові для себе жанри - натюрморт (з дичиною і облупленого тушами) і кінний портрет (хоча, на загальну думку, коні Рембрандту ніколи не вдавалися).

Поетичне тлумачення в ці роки отримують сцени повсякденної домашньої життя, які два «Святих сімейства», 1645 та 1646 років. Укупі з «Поклонінням пастухів» (1646) і «Відпочинком на шляху до Єгипту» (1647) вони дозволяють говорити про тенденції, що намітилася у Рембрандта тенденції до ідеалізації патріархального укладу сімейного життя. Ці роботи зігріті теплими почуттями родинної близькості, любові, співчуття. Світлотінь в них досягає небаченого раніше багатства відтінків. Колорит особливо теплий, з переважанням мерехтливих червоних і золотисто-коричневих тонів.

Пізній Рембрандт

У 1653 році, відчуваючи матеріальні труднощі, художник передав майже все своє майно синові Тітус, після чого заявив в 1656 р. про банкрутство. Після розпродажу в 1657-58 рр.. будинку і майна (зберігся цікавий каталог художнього зібрання Рембрандта) художник перебрався на околицю Амстердама, в єврейський квартал, де провів решту життя. Найближчим до нього людиною в ті роки, мабуть, залишався Тітус; саме його зображення найбільш численні. На одних він постає принцом із чарівної казки, на інших - виткані з сонячних променів ангелом. Смерть Титуса в 1668 році стала для художника одним з останніх ударів долі; його самого не стало роком пізніше.