Петро Анемподістовіч Разгільдеев: біографія

Народився 25 листопада 1833 року, походив із дворян Іркутської губернії. Освіту здобув в Орловському Бахтіна кадетському корпусі та Дворянському полку, з якого випущений 7 серпня 1851 у військову службу прапорщиком у лейб-гвардії Волинський полк, в якому і провів значну частину своєї служби, причому в 1854 році 11 квітня отримав чин поручника і 4 грудня - поручика, далі він послідовно отримав чини штабс-капітана (30 серпня 1857 року), капітана (7 квітня 1862 року) та полковника (4 квітня 1865 року). У полку Разгільдеев два з половиною роки командував ротою і майже два роки - батальйоном.

Бойова діяльність Разгільдеева в цей час була досить обмеженою. Так під час Кримської війни, коли очікувалася висадка англо-французького десанту в Естляндії і під Петербургом, він перебував у складі військ, призначених для охорони узбережжя Балтійського моря. У 1863-1864 роках він перебував у складі військ Варшавського військового округу і кілька разів брав участь у справах проти польських заколотників, за відміну отримав свій перший орден св. Анни 3-го ступеня.

24 квітня 1867 Разгільдеев отримав у командування 55-й піхотний батальйон резервний і тоді ж нагороджений орденом св. Станіслава 2-го ступеня, а 7 вересня 1870 був призначений командиром 20-го піхотного Галицького полку, з яким в 1877 році виступив на Дунайський театр військових дій проти Туреччини. За час мирної служби на чолі Галицького полку Разгільдеев був нагороджений орденами св. Анни 2-го ступеня (в 1872 році), св. Володимира 4-го ступеня (в 1875 році) і св. Володимира 3-го ступеня (в 1876 році).

Під час російсько-турецької війни Разгільдеев блискуче проявив себе під час багатьох битв.

Предводітельствуя Галицьким полком, він відзначився при взятті Нікополя. При настанні 3 липня на Нікополь Галицький полк посилив ланцюг стрільців і після нетривалого прискореного вогню по ворогові, засіли в завалах, на відстані шестисот кроків від ланцюга російських військ, на чолі з полковником Разгільдеевим з криком «ура», кинувся вперед по абсолютно відкритій місцевості, обстрілює найсильнішим ворожим рушничним вогнем. Турки не витримали натиску і почали швидко відходити до своїх укріплень. За цю справу 6 липня 1877 Разгільдеев був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня.

Потім він брав участь у двох штурмах Плевни, при яких він один уцілів і залишився в живих з чотирьох командирів полків 5-ї піхотної дивізії та за надані їм при цьому відмінності проведений 3 серпня в генерал-майори з призначенням командиром 1-ї бригади 2-ї піхотної дивізії, яка перебувала під командуванням генерал-майора Свити Його Величності князя Імеретинського. Командуючи цією бригадою, при атаці на редут у Ловчий 22 серпня Разгільдеев був поранений в ногу, проте ладу не залишив і продовжував керувати своїми загонами. Багато в чому завдяки його мистецтву і передбачливості втрати в його бригаді були порівняно меншими по відношенню до втрат у інших загонах штурмувати укріплені Ловчен. За цю справу він 13 грудня отримав золоту шаблю з написом «За хоробрість».

10 вересня Разгільдеев за ранами залишив посаду командира бригади і виїхав на лікування в тил. 5 січня 1878 він повернувся в діючу армію, перебував при штабі головнокомандуючого і 2 березня був призначений командиром 1-ї бригади 32-ї піхотної дивізії, На цій посаді перебував до самого виведення російських військ з Болгарії. За відмінності під час кампанії Разгільдеев також мав ордена св. Станіслава 1-го ступеня з мечами (1878 рік) і св. Анни 1-го ступеня (1879 рік).

1 грудня 1879 Разгільдеев був призначений Кам'янець-Подільським губернським військовим начальником, а 8 березня 1880 переміщений на ту ж посаду в Київську губернію. 24 вересня 1881 він був призначений начальником 14-й місцевої бригади, 30 серпня 1886 підвищений до генерал-лейтенанти, 8 травня 1887 отримав посаду начальника 8-ї піхотної дивізії. Цією дивізією Разгільдеев прокомандовал трохи більше трьох років і 18 вересня 1890 року був призначений командиром 3-ї гвардійської піхотної дивізії, в 1898 році проведено у генерали від інфантерії.

9 серпня 1894 Разгільдееву був даний у командування 13 - й армійський корпус. Серед інших нагород Разгільдеев мав ордена св. Володимира 2-го ступеня (1883 рік) і Білого орла (1894 рік).

Помер він 26 грудня 1900 року в Санкт-Петербурзі, похований на кладовищі Воскресенського Новодівичого монастиря.

Його син Вадим був генерал-майором, кавалером ордена св. Георгія 4-го ступеня і в 1917 році командував 3-ї гвардійської піхотної дивізії.

Джерела

• Шабанов В. М.Військовий орден Святого Великомученика і Побідоносця Георгія. М., 2004
• Ісмаїлов Е. Е.Золоте зброю з написом «За хоробрість». Списки кавалерів 1788-1913. М., 2007
• Старчевський А. А.Пам'ятник Східної війни 1877-1878 рр.. СПб., 1878
• Волков С. В.Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів і адміралів від Петра I до Миколи II. Том II. Л-Я. М., 2009

Комментарии

Сайт: Википедия