Святий Патрік: биография

У 1905 році римський історик Дж. Б. Барі (JB Bary) переглянув традиційну хронологію з урахуванням своєї спеціалізації на римській історії і визнанням дати смерті в 461 році^{[Л 3]}; в його моделі святий народився в 389 році, був викрадений в 405 році (рік великого нальоту на ті землі Ніалл Дев'яти Заручників), звільнення відбулося в 411 році, святий повернувся до Ірландії в 432 році, заснував першу церкву в Армі в 444 році і помер у віці 72 років в 461 році^{[Л 3]}. В даний час правління Ніалл зазвичай датують пізніше, вважаючи, що він помер близько 452 року^{[Л 18][Л 19]}. Модель Барі багато в чому грунтувалася на авторитеті її творця; її критика в підсумку була заснована на відсутності пояснень двох різних дат смерті, зазначених у літописах, і призвела до створення «Концепції двох Патрік»^{[Л 3]}. К. Хьюз в «Новій історії Ірландії», відзначаючи значну літературу питання і його складність, вважає найбільш імовірною датування діяльності Патріка 461-492 роками^{[Л 20]}.

Житія та легенди

Мурьху і Тірехан (T?rech?n), автори перших житій святого Патріка, створених вже в VII столітті, мабуть, читалиConfessio, але досить вільно розбавляли його історіями відверто казкового змісту^{[Л 5]}. Обидва автори спиралися на більш ранній твір, нині загублену «Книгу Ультана» (Book of Ult?n)^{[Л 21]}. Мурьху пише, що знайшов чотири імені Патріка, записані в цій книзі: Магон (Magonus, знаменитий), Суккет (Succetus, бог війни), Патрикій (Patricius, знатний чоловік - по ряду свідоцтв, це прізвисько було дано йому в насмішку в рабстві і трансформувалося пізніше в ім'я) і Котіртіак^{[Л 13]}(Cothirtiacus, так як він обслуговував чотири будинки друїдів)^{[П 9]}, а також свідоцтва про ім'я матері Патріка^{[П 7]}.

Монастир у Армі дуже активно користувався ім'ям свого легендарного засновника, щоб стати головним релігійним центром Ірландії (що передбачало й великий політичний вплив)^{[Л 5]}. У переказах згадуються чудеса, які відбувалися навколо жадібного господаря, не бажав чесно віддати святому Патріку частина місцевих земель^{[Л 2]}, і легенда про смерть святого, згідно з якою він, відчуваючи смерть, поспішав в улюблене місто, але був зупинений ангелом з метою, щоб в Армі святий запам'ятався живим^{[Л 2]}. Ймовірно, зв'язок святого і Арми є виключно вигаданої, а проте це дуже рання традиція, яка не має суворої локалізації^{[Л 3]}.

Дві найбільш популярні легенди, пов'язані з ім'ям Патріка, говорять про те, що він приніс в Ірландію писемність і що він вигнав звідти всіх змій^{[Л 22]}. Однак писемність на острів проникла ще раніше через романізованих Британію, а змії зникли незалежно від Патріка.

Житіє (Vita sancti Patricii) Мурьху мокко Махтені (moccu Machtheni) датується кінцем VII століття^{[Л 23]}. Воно було написано на прохання єпископа аеда (до якого в «Житії ...» є звернення^{[Л 13]}), який помер у 700 році^{[Л 5]}. І Мурьху, ??і Аед брали участь у соборі 697 року в бірр, внаслідок чого, на думку Л. Білера, «Житіє ...» і було написано після досягнення угоди, за якою у всій Ірландії приймалися римський рахунок Великодня і форма тонзури, а святий Патрік зізнавався апостолом всій Ірландії^{[Л 5]}. Твір був написаний у тому числі з метою утвердження першості монастирського центру в Армі, з чим пов'язана низка містяться в ньому легенд^{[Л 5]}.