Литвинов Віктор Якович: биография

Зима 1941 прийшла рано, випав сніг, стояли жорстокі морози, але роботи не припинялися ні на один день. У своїх спогадах про ці героїчні дні писав колишній редактор багатотиражної заводської газети A. C. Магід у статті «Солдати в робочих ватянках». 29 грудня 1941 був запущений перший мотор літака, побудованого повністю вже на новому місці. І в Самари зимовий похмуре небо піднявся перший штурмовик, спрацьований москвичами.

У 1942 році завод повністю перейшов на масове виробництво чудового бойового літака Іл-2. Фашисти називали його літаючої смертю, а наші воїни - «літаючим танком». Це був найкращий штурмовик в світі. За роки війни на заводі було побудовано 13 300 штурмовиків Іл-2. За організацію масового виробництва літака Іл-2, розробку і впровадження кругового стрічкового конвеєра зборки крила літака В. Я. Литвинов був удостоєний Сталінської премії 1 ступеня.

У липні 1944 року В.Я. Литвинов стає директором заводу. Постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 19 серпня того ж року йому було присвоєно військове звання «генерал-майор інженерно-авіаційної служби». Очолюваний ним колектив неодноразово завойовував у соціалістичному змаганні Прапор Державного Комітету оборони СРСР, вперше це сталося у вересні 1942 року. А в кінці 1944 року цей прапор було залишено на заводі навічно.

У важких умовах воєнного часу по-новому розкрився видатний організаторський талант Віктора Яковича. Середнього зросту, міцний, стрімкий, він був справжнім командиром - вольовим, наполегливим, цілеспрямованим. Він міг працювати цілодобово, жорстко й вимогливо ставився до підлеглих, але також вимогливий був і до себе. Він добре знав не тільки, як йдуть справи в тому чи іншому цеху, він відмінно знав кожного великого і малого керівника, багатьох рядових працівників. Його вимогливість і принциповість викликали повагу, працювали з ним людей: авторитет Віктора Яковича Литвинова був високий і незаперечний, тому що всі розуміли, що все, що він робив, було справою партії і народу, які жили в той час одним девізом: «Все для фронту! Все для перемоги! »Батьківщина високо оцінила працю В. Я. Литвинова в роки війни. У вересні 1945 року - у числі інших чільних організаторів авіаційного виробництва, авіаконструкторів - йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Зірка мала порядковий номер № 245.

Нові літаки

Після закінчення війни колективу заводу чекали нові складні завдання: освоїти в найкоротші терміни серійний випуск первістків радянських реактивних винищувачів. І це завдання було успішно вирішено. 7 листопада 1946 на святковому параді в Москві пролетіли перші десять реактивних винищувачів МіГ-9. А потім колективу, на чолі якого беззмінно стояв В.Я. Литвинов, належало освоювати серійне виробництво знаменитих фронтових винищувачів МіГ-15 і МіГ-17, потім новий бомбардувальник Іл-28, перший дальній реактивний бомбардувальник Ту-16, пасажирський авіалайнер Ту-104. Кожен з цих літаків - новий етап у розвитку радянської авіаційної думки, у розвитку радянської промисловості.

Майже двадцять років керував заводом В.Я. Литвинов. І не тільки завод і виробничі завдання були в центрі уваги директора. Він умів знаходити час і приділяв багато уваги і турботи побуті та відпочинку заводчан. На місці колишнього пустиря, де жили в роки війни в бараках, виросло ціле місто літакобудівників. Багатоповерхові житлові будинки, Палац культури, стадіон, фабрика-кухня, а потім піонерські табори, будинки відпочинку, профілакторії. Велику допомогу надав завод у створенні техніки для сільського господарства. Так, літакобудівники створили пристосування для сушіння зерна, випускали сівалки та інші пристосування. Не випадково за випуск машин для сільського господарства директор заводу В.Я. Литвинов був нагороджений двома медалями ВДНГ СРСР I ступеня.