Прокіп Якович Калашніков: біографія

Біографія

Народився 15 (28) червня 1906 року в станиці Самашки нині село Ачхой-Мартанівського району Чеченської Республіки. Російський. З 1921 року жив у місті Грозний. У 1922 році закінчив 6 класів школи, в 1925 році - ремісниче училище. Працював слюсарем-фрезерувальником на заводі «Червоний молот». У 1928-1930 роках проходив строкову службу в прикордонних військах (на Далекому Сході), був старшиною роти. Після демобілізації працював машиністом у Грозненському паровозному депо.

Знову в армії з травня 1932 року. У 1934 році закінчив Орловську бронетанкову школу. Служив у стройових танкових частинах; був командиром танкового взводу, роти (у Ленінградському військовому окрузі).

Учасник радянсько-фінляндської війни 1939-1940 років на посаді командира 517-го окремого танкового батальйону. Воював на танку БТ-7, був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Перед війною служив у Західному військовому окрузі (в Мінській області).

Учасник Великої Вітчизняної війни: у червні 1941-квітні 1942 - командир батальйону 15-го автотранспортного полку, в квітні 1942-травні 1943 - командир 25-го окремого автотранспортного батальйону. Воював на Західному та Центральному фронтах. Брав участь в оборонних боях у Білорусі, обороні Москви і Московської наступальної операції, наступі на Сєвськ.

У листопаді 1943 року закінчив Вищу офіцерську бронетанкову школу (місто Магнітогорськ Челябінської області).

З грудня 1943 року - командир 1-го танкового батальйону 11-ї гвардійської танкової бригади. Воював на танку Т-34 на 1-му Українському фронті. Брав участь у Корсунь-Шевченківської та Умансько-Ботошанської операціях. Танковий батальйон під його командуванням 5-12 березня 1944 року, розвиваючи наступ в напрямку міст Умань і Могилів-Подільський, пройшов з боями близько 200 км, звільнивши 38 населених пунктів, захопив і знищив багато живої сили й бойової техніки супротивника.

За мужність і героїзм, проявлений у боях, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 гвардії майору Калашникову Прокофія Яковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З початку літа 1944 року воював на 1-му Білоруському фронті, де брав участь у Люблін-Брестської операції. У липні 1944 року був легко поранений у перенісся. З січня 1945 року - командир 90-го гвардійського важкого танкового полку. На танку ІС-2 брав участь у Варшавсько-Познанської, Східно-Померанський і Берлінській операціях.

Після війни продовжував службу в армії, командував танковим батальйоном (у Групі радянських військ у Німеччині). З 1949 року - заступник, а потім командир танко-самохідного полку (в Прибалтійському військовому окрузі). У 1953 році закінчив Академічні курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ. У 1953-1954 - військовий радник командира танко-самохідного полку в чехословацькій армії. З грудня 1954 полковник П. Я. Калашников - в запасі.

Жив у місті Грозний. Помер 22 червня 1977 року. Похований на Центральному кладовищі в Грозному.

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (13.09.1944)
• 2 ордени Леніна (13.09.1944, 5.11. 1954)
• 4 ордени Червоного Прапора (1.03.1944, 14.08.1944, 30.03.1945, 20.06.1949)
• орден Олександра Невського (30.05.1945)
• 2 ордени Червоної Зірки (23.04.1942, 30.04.1945)
• 2 медалі «За бойові заслуги» (19.05.1940, 3.11.1944)
• інші медалі
• польська медаль «За Варшаву»

Комментарии

Сайт: Википедия