Про знаменитості
Борис Миколайович Єльцин: биография
31 грудня 1999 о 12 годині дня (що було повторене по основних телеканалах за кілька хвилин до опівночі, перед новорічним телезверненням) Б. М. Єльцин оголосив про відставку з поста Президента Російської Федерації:
n n
Єльцин пояснив, що йде «не за станом здоров'я, а за сукупністю всіх проблем», і попросив вибачення у громадян Росії.
"Дочитавши останню фразу, він ще кілька хвилин сидів непорушно, і по обличчю його лились сльози," - згадує телеоператор А. Макаров.
Виконуючим обов'язки Президента був призначений Голова Уряду В. В. Путін, який відразу ж після заяви Б. М. Єльцина про власну відставку звернувся з новорічним зверненням до громадян Росії. В. В. Путін того ж дня підписав указ, що гарантує Єльцину захист від судового переслідування, а також значні матеріальні пільги йому і його родині.
Соціально-економічна політика
У жовтні 1991 року Борис Єльцин, виступаючи на З'їзді народних депутатів, оголосив про початок радикальних економічних реформ і до червня 1992 року особовий очолював сформований ним Уряд РРФСР.
Одне з перших серйозних економічних рішень, прийнятих Б. М. Єльциним, - указ про свободу торгівлі. Після розпаду СРСР Борис Єльцин приступив до здійснення в країні радикальної економічної реформи, часто називається «шоковою терапією». 2 січня 1992 набув чинності указ про лібералізацію цін в Росії. Однак на зміну проблем із забезпеченням населення продовольством і товарами народного споживання прийшли проблеми, пов'язані з гіперінфляцією. Грошові заощадження громадян знецінилися, а ціни та курси валют збільшилися за кілька місяців в кілька разів; зупинити гіперінфляцію вдалося тільки в 1993 році. Іншими указами Єльцина були ініційовані ваучерна приватизація і заставні аукціони, що призвели до зосередження більшої частини колишньої державної власності в руках небагатьох людей (т. зв. «Олігархів»). Крім гіперінфляції країна зіткнулася з такими проблемами, як спад виробництва і неплатежі. Так, широкі масштаби взяли невиплати заробітної плати, а також пенсій та інших соціальних допомог. Країна перебувала у глибокій економічній кризі. Значно зросла корупція в усіх ешелонах державної влади.
У роки президентства Борис Єльцин піддавався критиці, в основному пов'язаної із загальними негативними тенденціями розвитку країни в 1990-і роки: спадом в економіці, різким зниженням рівня життя, відмовою держави від соціальних зобов'язань, зниженням чисельності населення і загостренням соціальних проблем. Більшість цих процесів було запущено ще в кінці 1980-х років і була викликана кризою радянської економічної системи. У той же час ряд дослідників відзначають, що при більшій компетентності керівництва країни навіть в умовах несприятливої ??кон'юнктури (падіння цін на нафту) можна було уникнути таких масштабних економічних (ВВП Росії в 1990-98 рр.. Скоротився на 40%) і соціальних потрясінь.
У роки президентства Єльцина (особливо, у другій половині 90-х) його часто звинувачували у фактичній передачі основних важелів управління економікою в руки групи впливових підприємців (т. зв. Олігархів) і корумпованої верхівки держапарату, а вся економічна політика зводилася до лобіювання інтересів тієї чи іншої групи осіб в залежності від їх поточного впливу.
2 січня 1992 почалася так звана «шокова терапія», було скасовано державне регулювання цін. Противники цієї реформи до того, як вона почалася, попереджали, що це призведе до великих втрат в економіці, і що у відновленні економіки США (після Великої депресії) та розвитку економіки Японії в післявоєнний період головна роль відводилася державі.
