Борис Миколайович Єльцин: биография

За підсумками першого туру голосування 16 червня 1996 Б. М. Єльцин набрав 35,28% голосів виборців і вийшов у другий тур виборів, випередивши Г. А. Зюганова, який отримав 32 , 03%. А. І. Лебідь отримав 14,52%, а після першого туру Б. М. Єльцин призначив його секретарем Ради безпеки і здійснив низку кадрових перестановок в Уряді і силових структурах. У другому турі 3 липня 1996 Б. М. Єльцин отримав 53,82% голосів, впевнено випередивши Зюганова, який отримав лише 40,31%.

Між першим і другим туром голосування Б. М. Єльцин був госпіталізований з інфарктом, проте зумів приховати цей факт від виборців. Він не показувався на публіці, однак по телебаченню показали кілька знятих за кілька місяців до цього, але не виходили раніше в ефір відеозаписів зустрічей Єльцина, які були покликані продемонструвати його «високий життєвий тонус». 3 липня Єльцин з'явився на виборчій дільниці санаторію в Барвисі. Від голосування за місцем проживання на Осінній вулиці в Москві Єльцин відмовився, побоюючись, що не витримає довгого проходу по вулиці, сходах і коридором цієї ділянки.

Після виборів Б. М. Єльцин надовго виключився з управління країною з- за поганого стану здоров'я і якийсь час не з'являвся перед виборцями. Він з'явився на публіці тільки на церемонії інавгурації 9 серпня, яка пройшла по сильно скороченою процедурою через поганий стан здоров'я Єльцина.

На вищі державні посади були призначені особи, які очолювали й фінансували передвиборну кампанію Єльцина: Анатолій Чубайс став керівником адміністрації президента РФ, Володимир Потанін - першим заступником голови уряду РФ, Борис Березовський - заступником секретаря Ради безпеки РФ.

У серпні 1996 року санкціонував Хасавюртівські угоди, у жовтні прийняв рішення про звільнення А. І. Лебедя від усіх посад. 5 листопада 1996 Єльцину була проведена операція аортокоронарного шунтування серця, під час якої обов'язки Президента виконував В. С. Черномирдін. До роботи Б. М. Єльцин повернувся тільки на початку 1997 року.

У 1997 році Б. М. Єльцин підписав указ про деномінацію рубля, провів у Москві переговори з О. А. Масхадовим і підписав угоду про мир та основні принципи взаємини з Чеченської Республікою. У березні 1998 року оголосив про відставку Уряду Черномирдіна і з третьої спроби, під загрозою розпуску Державної Думи, провів кандидатуру С. В. Кирієнко. Після економічної кризи серпня 1998 року, коли, через два дні після рішучого заяви Єльцина по телебаченню про те, що девальвації рубля не буде, рубель був девальвований і знецінився в 4 рази, відправив у відставку Уряд Кирієнко і запропонував повернути Черномирдіна. 21 серпня 1998 на засіданні Держдуми більшість депутатів (248 з 450) закликали Єльцина добровільно піти у відставку, на його підтримку виступили лише 32 депутати. У вересні 1998 року з дозволу Державної Думи Борис Єльцин призначив Є. М. Примакова посаду голови уряду.

У травні 1999 року Державна Дума безуспішно намагалася поставити питання про відсторонення Єльцина з посади (п'ять звинувачень, сформульовані ініціаторами імпічменту, в основному стосувалися дій Єльцина під час першого терміну). Перед голосуванням щодо імпічменту Єльцин відправив у відставку Уряд Примакова, потім з дозволу Державної Думи призначив С. В. Степашина Головою Уряду, однак у серпні відправив у відставку і його, представивши на затвердження кандидатуру В. В. Путіна, мало відомого в той час, і оголосив його своїм наступником. Після загострення ситуації в Чечні, напади на Дагестан, вибухів житлових будинків у Москві, Буйнакську і Волгодонську Б. М. Єльцин за пропозицією В. В. Путіна прийняв рішення про проведення в Чечні серії антитерористичних операцій. Популярність Путіна зросла, і наприкінці 1999 року Єльцин прийняв рішення про відставку, залишивши Путіна виконуючим обов'язки глави держави.