Дмитро Іванович Дорошенко: біографія

Біографія

Народився у Вільно (нині Вільнюс). Відбувається з давнього українського козацько-старшин роду на Глухівщині, з якого відбуваються два українських гетьмана - Михайло Дорошенко і Петро Дорошенко. Навчався на історико-філологічному факультеті Варшавського, Петербурзького і Київського університетів. У 1903 р. очолював Українську студентську громаду в Петербурзі. Дуже рано розпочав політичну діяльність, спочатку як член РУП, а потім - ТУП. Активно займався публіцистикою. З 1897 р. співпрацював з політичними видавництвами Галичині, в 1905-1907 рр.. - З газетами і журналами національно-демократичного спрямування на Наддніпрянській Україні - Рада, Український вісник, Українське життя. Деякий час працював вчителем середніх шкіл Києва та Катеринослава. У 1910-1914 рр.. - Редактор Часопис Дніпрова Хвилі в Катеронславе.

Початок Української Революції

Під час 1-ї світової війни був обраний уповноваженим Всеросійського союзу міст на Південно-Західному фронті (з 1915 р.), очолював відділення допомоги українцям на окупованих російськими військами земель Галичини і Буковини. У березні 1917 р. Дорошенко після реорганізації ТУП у Союз українських автономістів-федералістів (з червня 1917 р. - УПСФ) стає членом цієї організації. З травня 1917 р. входив до складу УЦР. 22 квітня був призначений Тимчасовим урядом крайовим комісаром Галичини і Буковини з правами генерал-губернатора. Після відступу 2 серпня 1917 російських військ з Галичини повернувся до Києва, в кінці серпня 1917 р. йому запропонували сформувати новий склад Генерального секретаріату УЦР-УНР. Але, враховуючи його розбіжності у поглядах з Михайлом Грушевським, Дорошенко відмовляється від пропозиції. Незабаром був обраний губернським комісаром Чернігівщини і перебував на цій посаді до 1917 р.

Робота в уряді УНР

Навесні 1918 р. виїхав до Галичини. Після приходу до влади Павла Скоропадського повернувся до Києва. 20 травня 1918 очолив Міністерство закордонних справ УНР. Під час керівництва зовнішньополітичним відомством було відкрито дипломатичні представництва України в Румунії, Польщі, Швейцарії та Фінляндії. У липні - серпні 1918 р. при активному сприянні Дорошенко сталася ратифікація Берестейського мирного договору 1918 між УНР та країнами четвертинного союзу (крім Австро-Угорщини). У середині серпня 1918 р. у відповідь на антиукраїнську політику уряд генерала Сулькевича у Криму Дорошенко намітив ряд заходів по економічній блокаді півострова, після реалізації частини з них, кримський уряд пішов на поступки щодо форми державного об'єднання України. Дмитро Дорошенко часто виступав посередником у пошуках шляхів порозуміння між Павлом Скоропадським і національно-демократичними силами і виробництві умов формування українського уряду на повністю національній основі. У жовтні 1918 р. намагався вступити в дипломатичні переговори з дипломатами країн Антанти у Берні. Після падіння Гетьманату працював приватним доцентом Кам'янець-Подільського державного украінсокго університету.

Еміграція

З 1920 р. перебував в еміграції. У 1920 р. Дорошенко разом з В. Липинським та С. Шеметом брали участь у створенні об'єднання українських монархістів - Українського союзу хліборобів Державників.

Наукова діяльність

• 1926 -1931 рр. . - Очолював ННІ (Берлін)
• 1921-1951 рр.. - Професор кафедри історії УВУ
• 1945-1951 рр.. - Очолював УВУ

Праці

• Монографії про М. І. Костомарова, П. О. Куліша, В. Б. Антоновича, П. Д. Дорошенка
• Історія України 1917-1923(1930, 1932 р.)
• Нарис історії України(1932-1933 рр.).
• Огляд української історіографії(1923 р.)
• Православна церква в минулому й сучасному житті українського народу(1940 р.)

Комментарии