Вайра Віке-Фрейберга: біографія

Біографія

Батько - моряк Карліс Вікіс (K?rlis V??is), мати - Аннемарі Віке (Annemarija V??e), в дівоцтві Раньке (Ra??e). Через кілька тижнів після народження дочки її батько трагічно загинув в Атлантиці. Пізніше її мати знову вийшла заміж за моряка Едгара Хермановіча (Edgars Hermanovi?s).

31 грудня 1944 сім'я втекла до Німеччини від радянських військ. Початкову освіту отримала в латиській школі в таборі біженців в Любеку (Німеччина) і у французькій жіночій гімназії в Касабланці (Марокко).

Коли Вайрі виповнилося 16 років, сім'я переселилася до Канади, де Вайра працювала клерком в банку і сортувальницею листів. У Канаді Вайра отримала вищу освіту, ступінь бакалавра з англійської мови та ступінь магістра по психології. А потім і докторську ступінь у галузі експериментальної психології в університеті Макгілла. Володіє латиським (це її рідна мова), французькою, англійською, німецькою, іспанською, трохи італійським та португальською мовами. Російський не вивчила, хоча початку його вивчати в 1999 році.

З 1965 по 1998 р. - професор психології в Монреальському університеті (Universite de Montreal). Вела курси з психофармакології, психолінгвістики, наукової теорії. Вона проводила дослідження в галузі психології про процеси пам'яті, мови і мислення, включаючи вплив ліків. Серед латиської еміграції відома роботами з латиським Дайна (народним пісням), їх поетиці та структурою.

Була президентом відділення французької мови Канадської академії наук (Royal Society of Canada). Починаючи з 1957 р., працювала в якості вихователя молоді та спеціаліста з фольклору серед проживаючих за кордоном латишів. Їй присвоєно латвійський Орден Трьох зірок і нагороди інших держав. Вела активну діяльність і в керівництві національних і міжнародних наукових організацій. Працювала в якості представника Канади і головою наукової програми НАТО «Людський фактор» у Брюсселі. Була запрошена представником Канади - консультантом в комісії з конституційних реформ парламенту Бразилії(1989). Була президентом ряду наукових організацій. Отримала Велику медаль Латвійської академії наук і нагороди багатьох інших академій. Співавтор бази даних Сонячних Дайн та загальних Дайн, автор і співавтор семи книг про латиських Дайна.

У 1997 р. переїхала з Канади до Латвії. 19 жовтня 1998 призначена директором Інституту Латвії, яка відповідає за формування образу країни у світі.

Президентство

10 червня 1999 взяла участь у виборах президента Латвійської Республіки, відмовившись при цьому від канадського громадянства. Віке-Фрейберга не була фаворитом виборів, будучи лише запасним кандидатом соціал-демократів, але всі кандидати, висунуті в першій фазі виборів, більшості голосів депутатів Сейму не отримали. 17 червня 1999 вступила на посаду президента Латвійської Республіки.

20 червня 2003 переобрана президентом Латвійської Республіки, будучи єдиним висунутим кандидатом.

За конституцією Латвії (ст. 53), президент не виконує політичних функцій, проте Віке-Фрейберга показала себе вкрай жорстким проамериканським політиком. При ній у 2004 році Латвія вступила в ЄС і НАТО, направила свій військовий контингент до Іраку. Виступає за засудження злочинів радянського комуністичного режиму. Стала єдиним президентом з країн Балтії, яка приїхала до Москви на святкування 60-річчя Перемоги 9 травня 2005 р., при цьому залишаючись націоналісткою: так, у 2004 р. в інтерв'ю вона висловилася з приводу порівняння мовних ситуацій в Бельгії та Латвії наступним чином: « Там це іншомовне населення століттями жило. А що у нас, у Латвії? Нелегальна, жорстока, тоталітарна іноземна окупація. Тому цей приклад не підходить ». Етнополітика Латвії вона резюмувала так: «Їм треба прийняти, що це незалежна країна, і стати латишами».

Комментарии