Ієронім Стройновський: біографія

Біографія

Навчався у піарів і сам складався в ордені (1776-1788). З 1776 року викладав у варшавській привілейованої колегії Collegium Nobilium спочатку геометрію і математику, логіку, метафізику, потім також природне право і політичну економію. Першим або одним з перших почав викладання польською мовою.

Брав участь у діяльності Едукаційна комісії, що реформувала систему освіти в Речі Посполитої. У 1780 році отримав призначення професора природного права у Головній віленській школі. Однак, перш ніж почати роботу у Вільні, був на два роки відправлений до Кракова як опікун литовської молоді, що проходять підготовку в Семінарії кандидатів (1781-1783). У Кракові Стройновський удосконалився в науках і отримав наукові ступені доктора теології та доктора права світського і канонічного.

Стан здоров'я змусило його виїхати на лікування до Італії. Він побував, зокрема, у Флоренції, Неаполі та Римі (1787-1788). Брав діяльну участь у розробці Конституції 3 травня (1790-1793) і нового кодексу цивільного та кримінального права (Кодекс Станіслава Августа; 1791). Мова Стройновський пол.«Mowa o Konstytucji Rz?du Ustanowioney dnia trzeciego i pi?tego Maja Roku 1791»принесла йому широку популярність. За розпорядженням Станіслава Августа була негайно надрукована.

У 1799 році змінив Мартіна Почобута-Одляніцкого на посаді ректора. Йому вдалося відстояти Головну школу від домагань єзуїтів, які зажадали повернення їм колишньої єзуїтської Академії та підвідомчих Головній школі навчальних закладів.

n

Стройновський негайно звернувся прямо до імператора Павла, відстоюючи затверджений ним же статут головною школи. Він діяв так енергійно і з такою силою неспростовних доказів, що імператор цілком сним погодився, і єзуїтам пріщлось відмовитися від своїх сподівань - заволодіти знову литовськими областями.

n

У 1802 році в Санкт-Петербурзі брав участь у розробці положень реформи системи освіти в Росії. Навесні 1803 з перетворенням Головною віленській школи в імператорський Віленський університет став його першим ректором. Університет складався з фізико-математичного факультету з дев'ятьма кафедрами та дванадцятьма професорами, медичного факультету з кафедрами анатомії, патології, медичних наук, клініки, хірургії, повивального мистецтва та сімома професорами, морально-політичного та богословського з дев'ятьма професорами, літературного з п'ятьма професорами і з окремим викладанням витончених мистецтв. Для заміщення кафедр Стройновський привертав закордонних вчених.

По виході з університету (1808) висвячений у єпископи Луцька, потім був єпископом віленським (1814-1815).

Був членом Флорентійської Академії наук (1787) та академії Аркадія в Римі (1788), наукових товариств Росії та Польщі, був також членом масонської ложі «старанний литвин» (фр.«Lithuaniens Z?l?s», пол.«Gorliwy Litwin»). Був нагороджений польським орденом Святого Станіслава (1794) і російським орденом Святої Анни першого ступеня (1806).

Раптово помер 5 серпня 1815 року в фільварку під Вільної (пол.Czarci K?t, літ. Elnokumpiai). Був похований, відповідно до заповіту, в родинній усипальниці Стройновський в Горохові, маєтку брата Валеріана Стройновський.

Епітафія

В університетському костьолі Святого Іоанна у Вільні в 1828 році був встановлений пам'ятник Стройновський. Він був споруджений у стіни лівого (північного) нефа храму на кошти, зібрані викладачами університету і городянами (621 рубль 86 копійок).

Пам'ятник, споруджений за проектом архітектора Кароля Подчашінского, утворюють епітафія на латині на білій мармуровій плиті і бюст роботи скульптора Казимира Єльського.

Епітафію обрамляють дві пари пілястр, з'єднаних овальним напівсклепінням. Два високих світильника між пілястрами символізують високий ранг єпископа і ректора. На пілястрах стоять дві фігури ангелів у скорботі з опущеними, тобто згаслими смолоскипами життя в руках. Поряд з ними стоять слізниць (лат.lacrimatoria). До основи пам'ятника прикріплена металева плита з гербом Стройновський «Стшемень» (пол.Strzemi?), кошти на яку пожертвував граф Адам Хрептовічей.

Наукова діяльність

Прихильник поглядів фізіократів. Автор трактату пол.«Nauka prawa przyrodzonego, politycznego, ekonomiki politycznej i prawa narod?w»(1785), неодноразово переіздавашегося у Варшаві та Вільні. Він був надрукований і російською мовою у перекладі В. Г. Анастасевич під заголовком «Наука права пріроднаго, політіческаго, государственнаго господарства і права народів. Класичне твір Г. Віленскаго Єпископа Ієроніма Стршемень-Стройновський, коад'ютора Єпископа Луцкаго, духовної Римсько-католицької колегії, Флорентской Академії наук, товариств Петербургскаго Економіческаго і королівського Варшавскаго любителів наук Члена, заслуженнаго Професори і бившаго Ректора Імператорської Віленскаго Університету та ін. »(Санкт- Петербург, 1809). Ця праця використовувався як навчальний посібник у середніх та вищих навчальних закладах Білорусії, Литви, Росії, Україні.

Комментарии

Сайт: Википедия