Служба Мельпомени. Микола Хрисантович Рибаков

Чудовий російський драматичний актор Рибаков Микола Хрисантович все своє життя прослужив на провінційній сцені.

Після четвертого класу гімназії він влаштувався на службу в Курську казенну палату, а одночасно зацікавився сценою і почав виступати як статист у трупі курського театру. Вже в п'ятнадцять років Микола Хрисантович дебютував в крихітній ролі, а ще через п'ять років після дебюту залишив канцелярію і перетворився на професійного актора. Трупа курського театру гастролювала по південно-захід Росії, і якось в Харкові гру Рибакова випадково побачив вже визнаний на той час трагік Мочалов, теж приїхав на гастролі.

- Як же ви так, батечку! - Вимовляв він очолював курську трупу Штейна. - Такий чудовий діамант в провінції ховаєте! Йому адже в столичні театри пряма дорога.

- Так не рветься він до столиці, - заперечував Штейн. - Як справжній артист, задовольняється малим. Та й до зеленого змія, чи знаєте, прихильний ... От якби хтось за нього поклопотався ...

- А я і подбайте! - Гаряче заявив Мочалов. - А змій - що змій! Хто ж з нас до нього не прихильний! ..

Великий трагік стримав своє слово: його стараннями слух про прекрасній грі молодого актора дійшов до великого князя Михайла Павловича. Великий князь був завзятим театралом, а тому негайно зажадав «провінційний діамант» до Петербурга і наказав сплатити йому дорогу. Рибаков виїхав негайно і після прибуття до столиці відправився до Михайлу Павловичу.

- А ти молодець! - Похвалив великий князь артиста. - Швидко з'явився і без капризів.

- Та я і не капризний зовсім, ваша імператорська високість, - зніяковів Рибаков. - Де накажуть служити, там і буду ...

- От і добре! - Кивнув Михайло Павлович. - Будеш служити у нашому театрі, але врахуй: відтепер твій суперник Каратигіна Василь Андрійович. Він людина заздрісний, так вдобавок інтриган. Яку капость може підлаштувати. Твій дебют - через три дні, і ти тримайся, не пий ані краплі і зубри роль.

Отримавши текст ролі, Рибаков влаштувався в готелі і відразу ж приступив до зубріння. Випити хоча б чарочку до обіду Миколі Хрисантович хотілося смертельно, але наказ князя він виконав - спати ліг тверезим, як скельце. Тримався він і на наступний день, хоча до нього раз у раз стукали в номер якісь особистості, які пропонували випити «для сугреву» горілки. Артист проганяв спокусників, але ближче до ночі, абсолютно змучений стриманістю, раптом почув у камінній трубі вкрадливий шепіт:

- Випий, Микола ... Російській людині без горілки смерть! Чарочку приймеш - не страшно ... Випий, чого там ...

І тут же актор помітив, що на старій золі топки раптом з'явився штоф з прозорим вмістом. Рибаков тричі перехрестив бачення, але штоф не зник.

- Ну вже якщо воно святого хреста не боїться, значить, не від диявола ... - пробурмотів нещасний Рибаков. - Значить, бог послав!

Вранці, коли за Миколою Хрисантович прийшов посильний з театру кликати на репетицію, то виявив нового актора абсолютно п'яним. Рибаков навіть на ногах стояти був не здатний.

Дізнавшись про події, великий князь викликав до себе Каратигіна і Рибакова.

- Значить, так, Василь Андрійович. Я точно знаю, що це твої жарти! - Погрозив пальцем Михайло Павлович. - Ти горілку Рибакову підсунув, більше нікому!

Каратигіна розвів руками і без всякого каяття в голосі заявив:

- Нелегко служити Мельпомени! Та й не кожному дано ...

- Ти мені це кинь! - Обурився великий князь. - Адже побратима по сцені підсидів! А ти, Рибаков, додому вирушай. Видно, не судилося ...

- Видно, так, ваша імператорська високість ... - розвів руками Рибаков.

Цікаво, що Микола Хрисантович ще не раз побував на столичних сценах з метою дебюту. Але з різних причин ні в Москві, ні в Петербурзі грати так і не став. Дійсно - не доля...

Читати: Микола Хрисантович Рибаков біографія

« Попередня історія Наступна історія »