Святослав Ігорович: биография

Під час перебування князя в Києві померла його мати, княгиня Ольга, фактично правила Руссю в відсутність сина. Святослав влаштовує управління державою: садить сина Ярополка на київське князювання, Олега - на древлянське, Володимира - на новгородське. Після цього Святослав восени 969 року знову з військом пішов на Болгарію. «Повість временних літ» передає його слова:

n

«Не любо мені сидіти в Києві, хочу жити в Переяславці на Дунаї - бо там середина землі моєї, туди стікаються всі блага: з Грецької землі - золото, паволоки, вина, різні плоди, з Чехії і з Угорщини срібло й коні, з Русі ж хутра і віск, мед і раби.»

n

Літописний Переяславець на Дунаї точно не ідентифікований. Іноді його ототожнюють з Преславою, або відносять до річкового порту на Дунаї Преславу Малому. За версією з невідомих джерел (у викладі Татіщева В. М.) під час відсутності Святослава в Переяславці його намісник, воєвода Вовк, був змушений витримати облогу з боку болгар. Візантійські джерела скупо описують війну Святослава з болгарами. Його військо на човнах підійшло до болгарського Доростола на Дунаї й після битви захопило його у болгар. Пізніше була захоплена столиця Болгарського царства, Преслав Великий, після чого болгарський цар уклав вимушений союз із Святославом.

Війна з Візантією 970-971 роки

Зіткнувшись з нападом Святослава, болгари попросили допомоги у Візантії. Імператор Никифор Фока сильно занепокоївся вторгненням русів, він вирішив закріпити союз з Болгарським царством династичним шлюбом. Наречені з царської болгарської родини вже прибули до Константинополя, коли в результаті перевороту 11 грудня 969 року Никифор Фока був убитий, а на візантійському троні опинився Іоанн Цимісхій (шлюбні плани так і не здійснилися).

У тому ж 969 відрікається від престолу на користь сина Бориса болгарський цар Петро I, і з-під влади Преслава виходять західні комітати. Поки Візантія зволікала надати пряму збройну допомогу болгарам, своїм давнім недругам, вони уклали союз зі Святославом і надалі билися проти Візантії на стороні русів.

Іоанн спробував переконати Святослава покинути Болгарію, обіцяючи данину, проте безуспішно. Святослав вирішив міцно влаштуватися на Дунаї, розширивши таким чином володіння Русі. На межі Болгарії Візантія спішно перекидала війська з Малої Азії, розміщуючи їх по фортецям.

Навесні 970 року Святослав в союзі з болгарами, печенігами й угорцями напав на володіння Візантії у Фракії. Чисельність союзників візантійський історик Лев Диякон обчислює в більше 30 тис. воїнів, у той час як грецький полководець Варда Склір мав під рукою від 10 до 12 тис. солдатів. Варда Склір уникав бою у відкритому полі, зберігаючи сили у фортецях. Військо Святослава дійшло до Аркадіополь (у 120 км від Константинополя), де і відбулася генеральна битва. За повідомленнями візантійських джерел були оточені і перебиті всі печеніги, а потім були розгромлені основні сили Святослава. Давньоруська літопис викладає події інакше, за відомостями літописця Святослав впритул підійшов до Цесарограда, але відступив, лише взявши велику данину, включаючи і на загиблих воїнів.

Так чи інакше, влітку 970 року великі бойові дії на території Візантії припиняються , Варда Склір з військом терміново озивається в Малу Азію для придушення повстання Варди Фоки. Набіги русів на Візантію тривали, так що після успішного придушення повстання Варда Склір в листопаді 970 знову перекидається на межі Болгарії.