Ідріс Муртузовіч Базоркіної: біографія

Біографія і творча діяльність

Народився в родовому селі Базоркіної, так само відомому як Мочки-юрт, яке було засноване братом діда письменника - мочка Базоркіної (нині - село Чермен Приміського району Північної Осетії).

Прізвище Базоркіної належить до роду Газдіевих з аулу Егі-кал в гірській Інгушетії. Дід письменника, брат засновника села Базоркіної - Бунухо, був одним з перших інгушів-генералів царської армії. Він виховав шістьох синів, які, отримавши гарну на ті часи освіту, стали згодом представниками інгушської інтелігенції. Батько письменника, Муртуз-Алі - третій син генерала Бунухо Базоркіна, був офіцером царської армії. Не бажаючи присягати новому режиму, в роки Громадянської війни він емігрував до Персії, де й помер у 1924 році; в результаті чого майбутній літератор залишився круглим сиротою. Мати письменника, Гретта, дочка швейцарця французького походження де-Ратц - інженера, який працював у Владикавказі - прищепила Ідрісу основи російської та західно-європейської культур. Вона померла в 1923 році у Владикавказі, не зважившись на еміграцію разом з чоловіком. Спочатку Ідріс навчався в підготовчому класі гімназії у Владикавказі, але у зв'язку з післяреволюційні заворушеннями, змушений був продовжити подальше навчання в медресе свого рідного села.

У 1924 році Базоркіної надходить на підготовче відділення Інгушського педагогічного технікуму у Владикавказі. Навчаючись в технікумі, Ідріс вперше став пробуватися в літературі - писати вірші для рукописного журналу «Червоні паростки».

Одним з викладачів Ідріса Базоркіна був професор-лінгвіст Немировський. Він запропонував студенту стати його учнем і спадкоємцем. Для цього Ідрісу потрібно було залишити думки про майбутню літературної діяльності і цілком присвятити себе мовознавства. Але майбутній письменник відмовився, тому що вже тоді серйозно збирався зв'язати своє життя з літературою. У 1930 році, після закінчення педагогічного технікуму Базоркіної надходить на суспільно-літературне відділення Північно-Кавказького педагогічного інституту у Владикавказі. У ці роки Ідріс пише оповідання, п'єси, вірші та статті. У 1932 році Базоркіної у співавторстві з Мухарбеком Шадієва видає підручник інгушського мови для 1 класу сільських шкіл. Малюнки до видання були зроблені також Базоркіної. У 1932-1934 рр.. Ідріс поєднує навчання у Владикавказі з роботою учителем у селах гірської Інгушетії. У 1934 році в інгушському національному видавництві «Сердана» («Світло») у Владикавказі (Орджонікідзе) виходить збірка віршів та оповідань Базоркіна «Назманч» («Співак»). У тому ж році Базоркіна приймають у щойно утворений Союз письменників СРСР.

У 1934-1935 роках у місті Грозному починає роботу Чечено-Інгушська театральна студія, разом з членами якої Базоркіної проходить стажування в Тбіліському державному театрі імені Шота Руставелі. У 1935-1938 рр.. літератор працює завучем педагогічного робітфаку в Орджонікідзе. У 1937 році з-під пера Базоркіна виходить перша в інгушської літературі багатоактного п'єса «На світанку», в якій розповідається про боротьбу з білогвардійцями на Північному Кавказі в 1919 році. У 1938 році вона, в перекладі на осетинський мовою А. Токаєва, ставиться в Північно-Осетинському державному театрі.

У 1938 році, вже після злиття Інгушетії з Чечнею (1934 рік), Базоркіної, як і практично всі представники інгушської інтелігенції перебирається з Орджонікідзе, що був у той час центром та Інгушетії та Північної Осетії, в місто Грозний. Там він працює завідувачем літературною частиною Чечено-Інгушської державного драматичного театру. З початком Великої Вітчизняної війни головною темою творчості Базоркіна стає тема боротьби проти фашизму і перемоги над ворогом. У 1943 році письменник вирішує перейти виключно на літературну роботу.

Комментарии