Володимир Станіславович Сазонов: биография

Гастрольні поїздки по містах Радянського Союзу і за кордон зробили його ім'я досить популярним в артистичному середовищі. Він неодноразово виступав з артистами Володимиром Трошиним, Б. Покровським, В. Донський, народною артисткою СРСР В. М. Левко, заслуженою артисткою РРФСР Г. Карєв та іншими.

У період роботи в Малому театрі Сазонов протягом двох років безвідривно від роботи вчився в інституті ім. Гнеcіних на диригентсько-композиторському факультеті. Потім брав уроки з теорії музики і гармонії у композитора М. С. Речменского, користувався консультаціями у композитора Будашкин.

Помер Володимир Станіславович Сазонов 30 квітня 1969. Похований на Калитніковському цвинтарі в м. Москві. На могилі поставлено пам'ятник з барельєфом музиканта і гітара, на якій обірвалися струни.

Творчість

Написав музику до кінофільмів (бл. 20):

• «Нічний патруль»
• «Анна на шиї»
• «Варвари»
• «В добрий час»
• «Безприданниця»
• «Васса Желєзнова»
• «Цього забувати не можна»
• «Княжна Мері»
• «Вони були першими »
• « Будинок, в якому я живу »
• « Добровольці »
• « Катерина Вороніна »
• « Мета його життя »
• « Дівчина без адреси »

Фірмою« Мелодія »випущені дві його платівки з запіcью російської гітарної музики.

Сазонов дуже багато друкувався. Перша його збірка п'єс для гітари вийшов в 1949 році (потім видавався щорічно).

Починаючи з 1932 року виходили зручні за форматом збірники «Репертуар для гітари» (8 збірок) для художньої самодіяльності.

Починаючи c 1962 виходили його альбоми під назвою «Перші кроки гітариста» у видавництві «Радянський композитор». Всього вийшло 22 номери по 2 номери на рік (останній з його участю - в 1969 році).

Але основними його працями слід вважати «школи-самовчителі» для семиструнній гітари, які він випускав щорічно, починаючи з 1953 року, кожного разу переглядаючи і переробляючи їх. У видавництві «Радянський композитор» і видавництві «Музика» вийшло безліч збірників за участю Сазонова з різноманітним репертуаром.

Серед них слід відзначити збірку старовинних романсів, розписаних для семиструнній гітари, а також велику кількість варіацій на теми російських народних пісень - «Не брані мене, рідна», «Метелиця», «Всю-то я всесвіт проїхав», «Утушка лугова», «Тонка горобина» та інші, а також ряд оригінальних творів для гітари.

У своїх композиціях Сазонов продовжив славні гітарні традиції М. Т. Виcотского та О. О. Сіхров.

Йому належить безліч п'єс малих форм, таких як вальси, етюди, прелюдії та інші.

В. С. Сазонов кілька разів виступав по радіо з змістовними бесідами з історії гітари, що супроводжувалися гітарної грою. На радіо ж він прийняв основну участь в півторагодинної постановці «Чародій Михайло Висоцький», супроводжуючи її гітарної грою.

Стиль гри на гітарі

Грав В. С. Сазонов на великих гітарах про додатковими струнами віденських майстрів Шерцера, а потім - Бітнера. Струни були металеві, так як музикант вважав, що звучать вони яскравіше і голосніше, а тому незамінні для концертної естради. Застосування додаткових струн вважав цілком виправданим і користувався ними дуже делікатно, вчасно приглушаючи їх, але зате їх застосування дозволяло йому брати такі акорди, які на семиструнній гітарі брати було неможливо.

Гра Володимира Станіславовича Сазонова була надзвичайно музичної, дуже технічної й володіла чудово гарним тоном. У грі Сазонова відчувався великий неабиякий музикант. Саме музикант, а не тільки гітарист. Його акомпанемент вражав великою кількістю звуків і пасажів, дуже красивих, які йдуть як би фоном супроводжується вокалу, який міг би скласти конкуренцію навіть кращим піаністам.

Джерела

• Ілюстрований біографічний енциклопедичний словник
• Л. Анісімова«Гітари тихий дзвін» / газета «Радянська Росія» від 17.01.1964
• А. Ларін «Біографія гітариста Сазонова Володимира Станіславовича».
• Музична енциклопедія, 1973-1982

Сайт: Википедия