Лук'яненко Левко Григорович: біографія

Біографія

Народився 24 серпня 1928 в с. Хрипівка Городнянського району Чернігівської області Україна. Українець.

Батьки: батько - Григорій Максимович (1905-1983), мати - Наталія Олександрівна (1905-1993). Дружина: Надія Іванівна (нар. 1943).

У 1944-1953 служив в Радянській армії, в 1953 вступив в КПРС і вступив до Московського університету ім. Ломоносова.

Після закінчення університету з 1958 працював штатним пропагандистом Радехівського райкому КПРС, з 1959 - працівник адвокатури Глинянського району Львівської області. Тут він створює опозиційний по відношенню до радянської влади«Український робітничо-селянський союз»(«Українська Робітнічо-Селянська Спілка»), який виступав за конституційне відокремлення України від СРСР. За це в січні 1961 він виключається з КПРС і засуджується до розстрілу «за антирадянську агітацію і пропаганду». Однак вирок замінюється тюремним ув'язненням терміном на 15 років.

У 1976 Левко Лук'яненко вийшов на свободу і став одним із засновників«Української гельсінської групи». У наступному році він був знову арештований і засуджений до 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання. У 1988 Левко Лук'яненко вийшов на свободу. Таким чином він провів 26 років свого життя в ув'язненні.

30 березня 1990 Левко Лук'яненко був обраний 54,00% голосів (при 8 претендентів) депутатом Верховної ради України від Залізничного (№ 196) виборчого округу.

29 квітня 1990 Левко Лук'яненко з групою своїх соратників створив Українську республіканську партію (УРП), головою якої він був обраний.

1 грудня 1991 він брав участь у президентських виборах. За нього проголосував 1432556 чоловік (4,49 %).

У 1992-1994 Левко Лук'яненко був послом України в Канаді. У зв'язку з цим він не висував свою кандидатуру на пост глави УРП (в 1992 був черговий з'їзд УРП). Однак він залишився впливовим членом партії, будучи обраний почесним головою УРП.

27 березня 1994 Левко Лук'яненко був обраний 62,06% голосів (при 5 претендентів) депутатом Верховної Ради від Нововолинської (№ 68) виборчого округу.

На парламентських виборах 29 березня 1998 Левко Лук'яненко брав участь під номером 1 виборчого списку блоку партій «Національний фронт». Блок не подолав чотиривідсотковий бар'єр, і Левко Лук'яненко до парламенту не пройшов.

4 листопада 2000 почесний голова УРП Левко Лук'яненко був обраний повноправним головою цієї партії.

Згодом УРП увійшла до виборчого блоку БЮТ і на парламентських виборах 31 березня 2002 Левко Лук'яненко виступав у списку БЮТ під номером 5. Таким чином він втретє пройшов до парламенту. Так як в травні 2002 УРП злилася з УНП «Собор», Левко Лук'яненко став заступником глави нової партіїУкраїнська республіканська партія «Собор».

Після відставки уряду Юлії Тимошенко 8 вересня 2005 УРП «Собор» розкололася на прихильників подальшого співробітництва з Юлією Тимошенко, яких очолював Левко Лук'яненко, і прихильників зближення з НСНУ, очолюваних головою партії Анатолієм Матвієнко. У результаті Левко Лук'яненко з групою однодумців, представників УРП першого покоління, покинув партію і через деякий час був включений у виборчий список БЮТ під номером 6 як безпартійний. За результатами парламентських виборів 26 березня 2006 Левко Лук'яненко у четвертий раз став депутатом Верховної ради України.

28 травня 2006 з ініціативи Левко Лук'яненко у Києві пройшов «Установчий з'їзд відродження УРП». Була створенаУкраїнська республіканська партія Левка Лук'яненка(зареєстрована 22 грудня 2006), почесним головою якої він і став.

27 липня і 3 серпня 2006 Левко Лук'яненко брав участь у круглому столі з приводу Універсалу національної єдності.

16 червня 2007 вийшов з Верховної ради за власним бажанням.

Дата народження

У своїй автобіографічній книзі «Сповідь у камері смертника» Левко Лук'яненко вказує на те, що народився він не в 1927, як повідомляють всі офіційні документи, а в 1928 році. Плутанина сталася через те, що коли Левка Лук'яненка брали в армію, йому ще не було 16-ти років, але він не зміг цього довести через відсутність документів. Пізніше він вирішив не наполягати на цій даті народження, щоб демобілізуватися разом з народженими в 1927.

Нагороди

• Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
• Почесну відзнаку Президента України (1992).
• 19 квітня 2005 Левко Лук'яненко було присуджено звання Героя України - за незламну волю, громадянську мужність і самовідданість у відстоюванні ідеалів свободи і демократії, визначний особистий внесок у становлення і розвиток незалежної Української держави.

Політичні погляди

Левко Лук'яненко вважає, що росіяни - неєвропейський народ, а «імперія масово завозила московитів на Україні для розмивання генетичного коду українців». Він виступає проти поширення російських та єврейських ЗМІ, проти присутності російської мови на Україні, проти призначення росіян на вищі державні посади (зокрема проти призначення російської Раїси Богатирьової на посаду голови РНБОУ), проти шлюбів українок з представниками інших рас (в іншому разі вона зобов'язана виїхати з України), проти міграції на Україні «кольорових».

У 2010 році зажадав заборонити морякам ЧФ РФ в Севастополі залишати військові частини без візи, хоча між Україною і Росією безвізовий режим.

Комментарии

Сайт: Википедия