Володимир Логвинович Рвачов: біографія

Біографія

Володимир Логвинович Рвачов народився в 1926 р. у м. Чигирині в родині вчителів. Середню школу закінчив у м. Ташкенті. У 1943 р. вступив до Харківського інституту інженерів залізничного транспорту, навчання в якому була перервана у зв'язку з призовом на дійсну службу у Військово-Морський Флот. Після демобілізації в 1947 р. В. Л. Рвачов вступив до Львівського університету на фізико-математичний факультет. Тут на наукових семінарах В. Л. Рвачов познайомився з багатьма вченими, які внесли в майбутньому істотний внесок у розвиток вітчизняної науки. Це - академіки М. Я. Леонов, Я. Б. Лопатинський, В. І. Моссаковський, В. В. Панасюк, Я. С. Підстригач та багато інших. У 1952 р. В. Л. Рвачов з відзнакою закінчив Львівський університет і був спрямований на роботу старшим викладачем в одну з військових частин Військово-Морського Флоту. У період з 1952 по 1955 р. він активно працював над науковою проблемою, пов'язаною з рішенням задач про штампі-смузі та нескінченної балці, що лежить на пружному півпросторі. Робота над цією проблемою завершилася захистом кандидатської дисертації у Львівському університеті. У 1955 р. В. Л. Рвачов був призначений завідувачем кафедрою вищої математики в Бердянському педагогічному інституті, де він активно працював до 1963 р. У цей період він організував роботу першого обчислювального центру серед педагогічних інститутів на Україну. У 1960 р. в Інституті проблем механіки АН СРСР В. Л. Рвачов захистив докторську дисертацію, присвячену просторовим контактним завданням теорії пружності. Ця робота стала класичної у вирішенні даної проблеми. У 35 років В. Л. Рвачовим було присвоєно вчене звання професора. У 1964-1967 рр.. В. Л. Рвачов став першим ректором Харківського інституту радіоелектроніки, а з 1969 р. завідував кафедрою теоретичної та математичної фізики (згодом кафедра прикладної математики) Харківського політехнічного інституту (ХПІ). Паралельно з роботою в ХПІ Рвачов суміщав роботу в Інституті проблем машинобудування АН УРСР, де він очолював відділ прикладної математики та обчислювальних методів. У 1972 р. В. Л. Рвачов був обраний членом-кореспондентом АН УРСР, а в 1978 р. - дійсним членом АН УРСР.

Наукова робота

Становлення В. Л. Рвачова як вченого співпало з періодом бурхливого розвитку кібернетики та обчислювальної техніки. Будучи вже визнаним вченим у галузі механіки, він істотно розширив коло своїх інтересів, розглядаючи крайові задачі механіки із загальних позицій теорії інформатики. Його увагу привернула проблема обліку геометричної інформації, характерна для широкого класу задач оптимізації та математичної фізики, розв'язуваних за допомогою ЕОМ. У 1963 р. В. Л. Рвачовим були закладені основи нової математичної теорії R-функцій, що виникла на стику математичної логіки, класичних методів прикладної математики та сучасних методів кібернетики. Одним з основних результатів цієї теорії є рішення зворотної задачі аналітичної геометрії, суть якої полягає в тому, що для заданого геометричного об'єкта потрібно написати його рівняння. Історично ця проблема сходить ще до Декарта. В. Л. Рвачовим вдалося вирішити цю проблему таким чином, що стало можливим будувати рівняння будь-яких складних геометричних об'єктів (локусів) у вигляді єдиного аналітичного вираження, що представляє собою елементарну функцію.

В. Л. Рвачов є одним з основоположників теорії атомарних функцій. Зокрема, їм була поставлена ??задача про знаходження найпростішої атомарної функціїup(x). Атомарні функції, розвинуті в роботах професорів В. А. Рвачова та В. Ф. Кравченко, знайшли практичне застосування в задачах теорії апроксимації, радіофізики, цифрової обробки сигналів і інших областях.

Серед заслуг В. Л. Рвачова - істотний внесок у розвиток неархімедова числення. У 1989 р. В. Л. Рвачов запропонував нове алгебраїчно ізоморфне класичного числення, названенеархімедовим, в якому аксіома Архімеда, сформульована для відрізків, на якій базується весь класичний математичний апарат, була замінена аксіомою про існування найбільшого числа . Були опубліковані роботи по додатках неархімедових числень у фізиці далекого космосу і зроблені перші нетривіальні висновки тому, що зміщення спектрів нерухомих об'єктів в червону сторону не є наслідком розширення Всесвіту, а ідея про її народження в результаті великого вибуху мільярди років тому, може бути поставлена ??під сумнів .

Комментарии