Олександр Політковський: біографія

З 1987 по 1991 рік - спеціальний кореспондент і провідний інформаційно-розважальної програми «Погляд». Був одним з творців незалежної телекомпанії «ВІD» (16,43%), внісши 1265 рублів в статутний фонд; з 1992 року - член ради директорів цієї компанії. Обирався народним депутатом РФ в 1990-1993 роках. Володіє чеською та іспанською мовами. У молодості захоплювався карате і навіть мав т. н. «Коричневий пояс». Серед захоплень, про які розповідає колегам-журналістам - рибалка в північних регіонах країни нахлистом і ексклюзивна акваріумістика.

Кар'єра

Початок кар'єри

Його дитинство -«дитинство звичайного московського хлопчаки», за словами самого Олександра.

Після закінчення в 1971 році школи робітничої молоді недовго працював Фотолаборант, потім служив в армії (1971-1973).

У 1973 році вступив на телевізійне відділення факультету журналістики МДУ імені М. В. Ломоносова (робітфак журналістики) та по окнчаніі в 1979 році став працювати у спортивній редакції Держтелерадіо СРСР.

У 1985 році перейшов з Головної редакції спортивних програм у Головну редакцію програм для молоді Центрального телебачення Держтелерадіо СРСР (т. зв.«молодіжку»), яка виробляла популярні на той час передачі («12-й поверх» тощо) і вважалася авнгарда вітчизняного телемовлення. Політковського в проект «Світ і молодь» запросили Іван Кононов і Володимир Мукусев.

Телебачення

• З 1987 по 1989 рік - спеціальний кореспондент легендарної програми «Погляд». Деякі експерти зазначають, що ведучі «Погляду» «страждали деяким радянським догматизмом». Сам Олександр згадує цей час не без іронії,

• Належить до знаменитої «перебудовної» плеяді телерепортерів, яких історик Тимофій Шевяков назвав «бітлами нашої епохи»:

• Навіть десять років потому, «Вогник» позиціонував провідних як«народних героїв»:

n

n

Хто пам'ятає, скільки їх було, провідних «Погляду», що з'являлися в найвільнішою студії «Останкіно» по п'ятницях? Лістьєв, Любимов, Захаров, Політковський, Мукусев. Хто ще - Ломакін, додола, Боровик ... Вони стали народними героями, уособлювали зміни всередині країни, так само, як символом перебудови за кордоном був Горбачов.

N

n

• Разом з колегою, іншим провідним забороненої програми «Погляд», Олександром Любимовим готував у себе вдома випуски передачі «Погляд з підпілля», які підпільно поширювалися на касетах по всьому Радянському Союзу. Але проект успіху не мав:

n

випуски«Погляду з підпілля»за гостротою і динамічності поступалися офіційного, дозволеному «Погляду». Політковський часто впадав у поганий смак, все глибше забиваючись у свою«кухню»... Його розчарування в демократії носило майже говорухінскій характер, але оскільки він, на відміну від Говорухіна, довго був цієї демократії символом і буревісником (а фільм «Так жити не можна» все-таки дивилося куди менше народу, ніж «Погляд»), то зовсім вже рвати з демократичною традицією йому було не до лиця.

n

• Після вбивства Влада Лістьєва колишні колеги стали вести інтенсивну боротьбу за владу в компанії ВІD і Політковського (у якого в компнії була така ж частка як у А. Гороожанкіна, І. Демидова, А. Любимова, А. Разбаш) стали, за його словами, «поступово виживати з телебачення»:

Комментарии