Петров Василь Степанович: биография

Після розпаду СРСР продовжив службу в Українській армії. У березні 1994 року Указом Президента України генерал-полковник В. С. Петров був довічно залишено на військовій службі в Збройних Силах України. Обіймав посаду заступника командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Займався активною військовою, наукової та громадянської діяльністю.

Жив у Києві (Україна). Помер 15 квітня 2003 року. Похований на Байковому цвинтарі Києва.

Нагороди та звання

Генерал-лейтенант артилерії (1977); генерал-полковник артилерії.

Нагороджений радянськими 2 орденами Леніна (24.12 .1943; 21.06.1982), орденами Жовтневої Революції (8.01.1980), Червоного Прапора (7.04.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), 3 орденами Червоної Зірки (9.09.1942; 4.10.1943; 30.12.1956), медалями, російським орденом Дружби народів, українським орденом Богдана Хмельницького, польськими орденами «Віртуті мілітарі» 5-го класу, «Військовий хрест».

Почесний громадянин міста Лебедин Сумської області (1978).

Пам'ять

• Указом Президента України № 780/2010 від 22 липня 2010 року 55-ї окремої артилерійської Будапештської орденів Червоного Прапора, Богдана Хмельницького і Олександра Невського бригаді Збройних сил України присвоєно почесне найменування «імені двічі Героя Радянського Союзу генерал-полковника Василя Петрова».
• Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу В. С. Петрова встановлений в Тамбові.
• У місті Суми (Україна) на фасаді головного корпусу колишнього Сумського вищого артилерійського командного училища (нині - військовий ліцей), в якому він навчався, встановлено меморіальну дошку.

Твори

• «Минуле з нами» - Київ, 1977-1979.

Сайт: Википедия