Петров Василь Степанович: биография

На момент подання капітана В. С. Петрова до звання Героя Радянського Союзу вогнем своїх гармат знищив до 3-х батальйонів ворожої піхоти, 12 артилерійських і мінометних батарей, підбив 19 німецьких танків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за успішне форсування Дніпра, утримання плацдарму і проявлені при цьому мужність і стійкість, капітану Петрову Василю Степановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3504).

При форсуванні Дніпра В. С. Петров був важко поранений і, втративши обох рук, більше року знаходився в госпіталі, але вже в грудні 1944 року повернувся в діючу армію.

Командир 248-го гвардійського винищувально-протитанкового артилерійського полку (11-я гвардійська винищувально-протитанкова артилерійська бригада, 52 -а армія, 1-й Український фронт) гвардії майор В. С. Петров відзначився у боях на Одерському плацдармі.

9 березня 1945 великі сили противника перейшли в наступ в районі Поль-Грос-Нойкірхен (10 кілометрів на південь від Козель, Німеччина) із завданням скинути наші частини з займаного плацдарму на західному березі річки Одер. Гвардії майор Петров вміло й мужньо керуючи боєм свого полку, особисто перебуваючи в бойових порядках батарей під виключно сильним артилерійсько-мінометним і кулеметним вогнем, неодноразово ризикуючи життям, протягом двогодинного бою зумів відбити 5 контратак противника і не допустити його на переправи плацдарму. У бою було знищено 9 танків і понад 180 солдатів і офіцерів.

15 березня 1945 в бою з прориву оборони противника на західному березі річки Одер гвардії майор Петров виявив високі зразки оперативного керівництва полком і непохитне мужність при виконанні бойового завдання. Під його керівництвом полк знищив 4 гармати, 13 вогневих точок і до 120 солдатів і офіцерів противника.

19 квітня 1945 в запеклих боях у районі Низьким (Німеччина) гвардії майор Петров знову показав своє безмежне мужність, геройство і вміння керувати підрозділами в будь-якій обстановці. Противник зосередивши великі сили піхоти і танків зробив ряд сильних атак в напрямку шосе Ротенбург - Низьким із завданням перерізати дорогу по якій рухалися наші наступаючі війська на Дрезден. Гвардії майор Петров з метою заняття вигідного протитанкового рубежу оборони повів два штурмових батареї в атаку на населений пункт, займаний супротивником. Завдяки вмілого поєднання вогню знаряддя прямої наводки з автоматно-кулеметним вогнем гарматних розрахунків і виняткової хоробрості командира полку гвардії майор Петрова населений пункт Едерніц-Вільгельміненталь був узятий і полк закріпився на вигідному рубежі. Противник кілька разів переходив у запеклі контратаки але полк, керований Петровим, стійко відбив усі атаки. Було знищено 8 танків, до 200 чоловік піхоти.

20 квітня 1945 на бойові порядки полку рухалося 16 танків і до батальйону піхоти. Особисто керуючи боєм батарей гвардії майор Петров зумів відбити атаку супротивника і зірвати задум - перерізати дорогу на Дрезден. У цьому бою полком було знищено 4 танки.

У бою 27 квітня 1945 року в напружений період бою особисто підняв в атаку 1-й батальйон 78-го стрілецького полку, і в цей час був важко поранений.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 Червень 1945 за утримання плацдарму на Одері, гвардії майор Петров Василь Степанович удостоєний другої медалі «Золота Зірка» (№ 6091).

Після війни продовжив службу в Збройних Силах. Член ВКП (б) / КПРС з 1945 року. У 1954 році закінчив Львівський державний університет. Кандидат військових наук. Був заступником начальника ракетних військ і артилерії Прикарпатського військового округу.