Геннадій Васильович Паршин: біографія

Біографія

Геннадій Паршин провів дитинство в Алма-Аті. У період навчання в Казахському інституті фізичної культури грав за студентську збірну Казахстану, керовану Жовтнем Джарилкаповим, і вже тоді почав займатися тренерською діяльністю. У 1960-і роки Паршин працював з юнацькими і молодіжними збірними Казахстану - багато хто з його вихованців потім склали кістяк знаменитого «Буревісника», що став в 1969-м чемпіоном СРСР і двічі брало Кубок чемпіонів.

Найбільшу популярність Геннадію Паршин принесла робота в ризькому «Радіотехніка». З цим клубом він був пов'язаний з 1968-го по 1992 рік. Під його керівництвом рижани в 1984 році стали чемпіонами СРСР, перервавши здавалася вічною гегемонію ЦСКА, тричі «Радіотехнік» завойовував престижний Кубок Кубків. У 1978-1981 роках Паршин також працював старшим тренером молодіжної збірної СРСР, що стала в 1981-м чемпіоном світу. А в 1986-1989 роках Геннадій Васильович очолював головну команду країни.

Першим випробуванням для збірної СРСР при Паршина стали Ігри доброї волі в Москві. У драматичному, наймальовничішому, тривалу глибоко за північ фінальному матчі проти збірної США волейболісти СРСР вирвали перемогу в п'яти партіях. Яскравою вийшла перемога і на чемпіонаті Європи в Бельгії-1987, але на світових форумах - чемпіонаті світу-1986 та Олімпійських іграх в Сеулі - оновлена ??збірна СРСР стати першим не змогла, поступаючись американцям, а після Кубка світу-1989, де збірна СРСР замкнула трійку призерів, Паршина біля керма національної команди змінив В'ячеслав Платонов.

Після розпаду СРСР Геннадій Васильович виїжджає працювати в Туреччину. У 1997 році він був визнаний кращим іноземним тренером Туреччини - не з волейболу, а взагалі. Приводом послужили успіхи «Неташа», втретє поспіль переміг у чемпіонаті країни і дійшов до фіналу Кубка CEV. У цей період Паршин на громадських засадах також працював зі збірною Туреччини, яка під його керівництвом вперше з 1966 року домоглася права грати у фінальному турнірі чемпіонату світу. Однак на самому світовому форумі в 1998 керувати цією збірної Паршин не довелося - він покинув Туреччину після того, як його клубу «Неташ» було відмовлено у фінансуванні, і команда розпалася.

Незабаром Паршин їде до Японії. Протягом семи років, з 1999 по 2006 рік, він разом з одним зі своїх найвідоміших учнів, Олегом Антроповим, очолював клуб вищої ліги «Джей-Ті» (Japan Tobacco). З ними команда добилася найвищих у своїй історії успіхів, кілька разів ставала призером національних змагань.

Наступні два сезони Геннадій Паршин знову провів у Туреччині, де координував діяльність чоловічої збірної країни, а в жовтні 2008 року прийняв пропозицію очолити чоловічу збірну Казахстану. Перед іменитим фахівцем було поставлено завдання вивести її на чемпіонат світу 2010 року. Проте на другому етапі відбору на світову першість, що проходив у серпні 2009 року в японському місті Комакі, підопічні Паршина поступилися збірним Японії, Республіки Корея і Ірану.

Досягнення

З клубом «Радіотехнік» (Рига): чемпіон СРСР (1984), срібний призер чемпіонатів СРСР (1973, 1974, 1975, 1983, 1986, 1987), бронзовий призер чемпіонатів СРСР (1982, 1990, 1991), переможець Кубка Кубків (1974, 1975, 1977) .

Зі збірною Латвійської РСР: переможець (1983), срібний (1979) і бронзовий (1975) призер Спартакіади народів СРСР.

З чоловічої молодіжної збірної СРСР: чемпіон світу (1981) .

З чоловічої збірної СРСР: переможець Ігор доброї волі (1986), срібний призер чемпіонату світу (1986), чемпіон Європи (1987), срібний призер Ігор XXIV Олімпіади (1988), бронзовий призер Кубка світу (1989 ).

З клубом «Неташ» (Стамбул): триразовий чемпіон Туреччини (1997, 1998, 1999), чотириразовий переможець Кубка Туреччини (1994, 1997, 1998, 1999), фіналіст Кубка ЄКВ (1997).

З клубом «Джей-Ті» (Хіросіма): срібний призер чемпіонатів Японії (2001, 2003, 2004), володар Кубка Імператора (2001, 2004).

Комментарии

Сайт: Википедия