Георгій Іванович Нарбут: биография

Георгій Лукомський зробив Нарбуту ще два замовлення, тематично пов'язаних з Україною, - оформлення книг «Галичина в її старовини. Нариси з історії архітектури XII-XVIII ст. », Видану в Петрограді Товариством Р. Голик і А. Волберг в 1915 році, і« Старовинні садиби Харківської губернії », видану Н. В. Клейнміхелем в 1917 році. Так, ще в Петрограді художник починає свій новий, український період творчості.

У 1916 році у видавництві «Вежа» вийшла остання книга Петербурзько-петроградського періоду Нарбута з сторінковими кольоровими ілюстраціями - «Казка про любов прекрасної королеви і вірного принца »С. Рєпніна.

На основі старовинних шрифтів, які зустрічалися в старих літописах і книгах, художник створив новий український шрифт, який сучасники назвали« нарбутівської ».

Новим жанром, в якому майстер виступив в 1914 році, були лубочні картинки на військові теми. Створюючи їх, художник орієнтувався на французькі розфарбовані гравюри на дереві, що виготовлялися в місті Епіналь. Відмінною рисою нарбутівської лубка є стрімка динаміка композиції.

У воєнні роки одним з найактивніших замовників Нарбута став літературно-мистецький та сатиричний журнал «Лукомор'я». Художниками журналу були М. В. Добужинський, Є. Є. Лансере, П. В. Мітуричу, І. Я. Білібін, С. В. Чехонін, Д. І. Мітрохін, В. Д. Замирайло, П. Є. Щербов , Б. Д. Григор 'єв, та інші. Але тільки Нарбут зумів виробити власний «військовий стиль», багато в чому визначив обличчя журналу і частково вплинув на деяких його учасників, наприклад, на Мітрохіна, який малював за прикладом Георгія Івановича віньєтки з військовими атрибутами. У 1914 ж році Нарбут виступив і в жанрі політичної сатири, намалювавши для «Лукомор'я» знущальні силуетні портрети Франца-Йосифа і Вільгельма II.

У 1914-1916 роках Нарбут створив цикл військових картин особливого, винайденого їм, алегоричного жанру, для яких художник виробив нову манеру виконання. Витоки цього жанру йшли від алегоричних гравюр петровського часу, почасти від російських розписних віял XVIII століття, деяких гравюр Дюрера, але найбільше - від української гравюри XVII - початку XVIII століття. Від звичної для нього забарвлення аквареллю контурного малюнка тушшю Нарбут переходить до живопису аквареллю та тонкошарової гуашшю, виявляючи неабиякий колористичний дар і віртуозність листи.

До циклу робіт на військову тему примикає також оформлена і ілюстрована Нарбутом книга - «Пісня брюссельських мереживниць» Т. Щепкиной-Куперник, видана в 1915 році в Петрограді Товариством М. О. Вольфа.

Київський період (1917-1920)

Після переїзду до Києва в 1917 році Нарбут займався створенням ескізів військових мундирів армії України, оформленням упаковок та етикеток для українських товарів. Він створив українські банкноти, грамоти, листівки і поштові марки.

Після проголошення Української держави на чолі з П. Скоропадським, Модзалевський і Нарбут почали домагатися скасування затверджених гербів і печаток УНР. 18 липня 1918 гетьман затвердив спроектовану Нарбутом нову малу Державну печатку: на восьмикутному щиті був зображений козак з мушкетом. Щит був обрамлений бароковим картушем та увінчаний тризубцем святого Володимира. По колу з обох сторін йшов напис«Українська Держава». Її надрукували на банкноті у 1000 карбованців, випущений 13 листопада 1918 року. Державний Герб, розроблений Нарбутом, затвердити не встигли: 14 грудня гетьман зрікся влади.