Про знаменитості

Біографія

Ігор Анатолійович Морозов: біографія

оперний співак

Біографія

У віці 16 років вступив до Московської консерваторії імені П. І. Чайковського, після закінчення якої був прийнятий стажистом в трупу Кіровського, а два роки потому, в 1975 році - Великого театру, де пропрацював до 1991 року. Лауреат міжнародного конкурсу в Софії (1979).

У Великому театрі виконав провідні ролі вітчизняного та зарубіжного баритональним репертуару: «Євгеній Онєгін», Роберт («Іоланта»), Ліонель («Орлеанська діва»), Єлецький ( «Пікова дама»), Мизгирь («Снігуронька»), Андрій Болконський («Війна і мир»), Фердінанд (Дуенья), Чичиков («Мертві душі»), Фігаро («Севільський цирульник»), Жермон («Травіата») , Агамемнон («Іфігенія в Авліді»), Граф ді Луна («Трубадур») та багато інших.

З 1991 року живе в Цюріху (Швейцарія) і виступає на різних оперних та концертних майданчиках Європи.

C 1991 Ігор Морозов почав виконувати ролі драматичного репертуару - Ріголетто, Набукко, Симон Бокканегра в операх Джузеппе Верді, Скарпіа в опері Джакомо Пуччіні «Тоска» і Мазепа в опері П. І. Чайковського у театрах «Ла Скала» (Мілан), Німецька опера (Берлін), Державна опера Унтер-ден-Лінден (Берлін), Віденська державна опера, Брегенскій фестиваль в Австрії.

Творчість

Існує ряд записів опер з участю Морозова: «Беатріче ді Тенді» В. Белліні і «Анна Болейн» Г. Доніцетті з Едітою Груберова, «Трубадур» Дж. Верді, «Снігуронька» М. А. Римського-Корсакова (під керуванням А. Лазарєва). «Паяци» Большого театру диригент Альгіс Жюрайтіса

Визнання

1984 - Заслужений артист РРФСР
1991 - Народний артист РРФСР
2002 - номінант Міжнародної Академії рейтингових технологій та соціології «Золота Фортуна» (Україна)

Цікаві факти

У фільмі Вуді Аллена «Матч-пойнт» сусідка місіс Істбі (Маргарет Тізак), коли в неї стріляє Кріс (Джонатан Ріс-Майерс), слухає CD з оперними аріями у виконанні Янеcа Лотріча (тенор) та Ігоря Морозова («Janez Lotri? & Igor Morozov: Operatic Duets for Tenor and Baritone», Naxos Records) - спочатку звучить сцена «Arresta» з «Вільгельма Телля» Россіні, а потім сцена вбивства Дездемони з «Отелло» Верді.