Антонюк Максим Антонович: біографія

Біографія

Народився в селі маци, нині Пружанського району Брестської області Республіки Білорусь в селянській родині.

Служив у Російській імператорській армії з 1915 року по 1917 рік, курсант - 3 - ї Московської школи прапорщиків, поручик. Воював у боях Першої світової війни на Північному фронті.

У Червоній гвардії з 1917 року. У Червоній Армії з 1918 року. Член РКП (б) з 1918 року.
NВ Громадянську війну М. А. Антонюк начальник топографічного відділу, помічник і начальник бойової дільниці, військовий представник Реввійськради, командир 7-го Ніжинського полку, бригади 44-ї стрілецької дивізії, Мозирського групи військ. Закінчив Військову академію РСЧА (1921 рік і 1924 рік).

У міжвоєнний період з липня 1924 до жовтня 1930 послідовно командував 4-й Туркестану, 5-ї Вітебської ім. Чехословацького пролетаріату, 3-й Кримської стрілецькими дивізіями. З жовтня 1930 по лютий 1931 року - викладач Військової академії імені М. В. Фрунзе. З лютого 1931 року - командир і воєнком 8-го стрілецького корпусу в Українському військовому окрузі. 20 листопада 1935 М. А. Антонюку присвоєно звання комкора. З червня 1937 року - командувач військами Сибірського військового округу. У червні 1938 року репресований за показаннями колишнього коменданта Кремля П. П. Ткалуна, звільнений з посади командувача СибВО з направленням у розпорядження Управління по командному складу. Положення М. А. Антонюка ускладнювався тим, що його молодший брат, капітан, теж був заарештований і перебував під слідством. З великими труднощами йому вдалося виправдатися, і в грудні 1938 року він отримав призначення викладачем тактики у Військовій академії ім. М. В. Фрунзе. З червня 1940 року - начальник піхоти РККА. 4 червня 1940 М. А. Антонюку присвоєно звання генерал-лейтенант. З 2 серпня 1940 року - заступник генерал-інспектора піхоти РККА.

На початку Великої Вітчизняної війни займався комплектуванням, формуванням та розформуванням стрілецьких і кавалерійських з'єднань, підготовкою маршового поповнення. З серпня 1941 року командувач Петрозаводською оперативною групою військ 7-ї армії, а з вересня - 48-ю армією Ленінградського фронту, яка під ударами переважаючих сил противника вела бої в районі міста Шліссельбург, 14 вересня польове управління армії розформовано, а М. А. Антонюк призначений командуючим групою військ 54-ї армії Ленінградського фронту на мгінском напрямку. З жовтня 1941 року перебував у розпорядженні Маршала Радянського Союзу К. Є. Ворошилова, який здав командування військами Ленінградського фронту генералу армії Г. К. Жукову. З червня 1942 М. А. Антонюк - командувач 60-ю армією, яка була створена на базі 3-й резервної армії. З вересня 1942 року - заступник, потім командувач 2-ї резервною армією Ставки ВГК. З квітня 1943 року заступник командувача військ Степового військового округу (з 10 липня 1943 року - Степовий фронт). На цій посаді М. А. Антонюк виконав велику роботу по підготовці військ до майбутніх бойових дій, проявивши високі організаторські здібності, тверду волю і рішучість у виконанні завдань, поставлених командувачем військами фронту. Це дозволило військам фронту успішно діяти в Бєлгородсько-Харківської наступальної операції та звільненні міст Білгород і Харків. З жовтня 1943 року М. А. Антонюк - помічник командувача військами Прибалтійського (з 20 жовтня 2-го Прибалтійського) фронту, війська леаого крила якого у взаємодії з 1-м Прибалтійським фронтом вели наступ на Вітебськ-Полоцькому напрямку. У січні-лютому 1944 року фронт брав участь у Ленінградсько-Новгородської наступальної операції. Настанням в районі Новосокольниками війська фронту скували 16-у німецьку армію і не допустили перекидання її сил під Ленінград і Новгород. У ході Старорусское-Новоржевському операції вони просунулися на 110-160 км і вийшли на підступи до Острова, Пушкінським Горам, Ідріце. У липні 1944 року війська фронту провели Режіцко-Двінська операцію і просунулися на захід до 200 км. В управлінні військами командуючому фронтом у ході операцій активну допомогу надавав М. А. Антонюк.

Після війни з жовтня 1945 по травень 1946 року - заступник командувача військами Львівського військового округу з вищим навчальним закладам. З 1947 року у відставці.

Помер 30 липня 1961 року в Москві, похований на Новодівичому кладовищі.

Нагороди

• Орден Вітчизняної війни I ступеня< / li>
• Орден Суворова II ступеня
• Орден Леніна
• Три ордена Червоного Прапора

Іноземні ордена

Комментарии

Сайт: Википедия