Тьєррі Даніель Анрі: биография

Венгер продовжив шукати для Анрі підходяще місце на полі і в кінцевому рахунку прийшов до висновку, що він все-таки повинен бути в нападі , однак, перш ніж прийняти таке рішення, довгий час сумнівався і випускав футболіста в різних амплуа. Перебуваючи під чуйним керівництвом тренера, Анрі показував стабільну гру, в сезоні 1996/97 допоміг клубу завоювати чемпіонське звання і став кращим молодим гравцем Франції. Талант футболіста помітив мадридський «Реал» і 13 січня 1997 року підписав з ним шестирічний контракт. Пізніше угода була оголошена незаконною, оскільки права на француза належали «Монако» - після закінчення інциденту ФІФА оштрафувала Анрі на 100 тисяч швейцарських франків. У наступному сезоні він продовжив виступати на високому рівні, дебютував у Лізі чемпіонів - завдяки семи його голам клуб дійшов до півфіналу, вперше був запрошений до складу національної команди і взяв участь в тріумфальному для Франції чемпіонаті світу 1998. З цього моменту до футболіста прийшла слава, його персоною зацікавилися багато європейських клубів, і в січні 1999 року за 10,5 млн фунтів стерлінгів Анрі перейшов в туринський «Ювентус», за рік до аналогічного переходу свого товариша і одноклубника Давида Трезеге. У загальній складності нападник провів за «Монако» п'ять сезонів, зіграв у французькій лізі 105 матчів і забив 20 м'ячів.

Перший і єдиний сезон у Серії А виявився для футболіста вкрай невдалим, виступаючи в незручній для себе позиції флангового півзахисника і зіткнувшись з добре організованою захистом італійського чемпіонату, за 16 виходів на поле Анрі зміг забити лише три голи. У результаті цього провалу гравця виставили на трансфер і в серпні 1999 року за 10 млн фунтів стерлінгів віддали в лондонський «Арсенал», де той возз'єднався зі своїм колишнім тренером, Арсеном Венгером.

Арсенал (1999-2007)< / h3>

Анрі вболівав за «Арсенал» ще з 1991 року, і саме в лондонському клубі він доріс до рівня зірки світового футболу. Незважаючи на сумніви фахівців в доцільності трансферу, Венгер був переконаний, що перехід гравця коштував витрачених коштів. Футболіста відразу ж поставили в напад, на позицію пішов у «Реал Мадрид» Ніколя Анелька - після років це рішення тренера принесло клубу великі дивіденди. Перший час Анрі розчаровував уболівальників, за вісім повних матчів йому не вдалося забити жодного гола, журналісти висловлювали думку, що гравець не зможе пристосуватися до силової та швидкої англійської Прем'єр-лізі. Після декількох невдалих місяців Анрі зазначив, що «йому доводиться наново освоювати всі премудрості мистецтва забивати голи». Перший м'яч провів у ворота суперників лише 18 вересня в матчі з «Саутгемптоном», більш ніж через місяць після свого переходу. Після закінчення сезону сумніви все ж розвіялися, в «Арсеналі» форвард показав вражаючу статистику - 26 м'ячів. Команда, поступившись «Манчестер Юнайтед», зайняла в чемпіонаті друге місце, дійшла до фіналу Кубка УЄФА, але в останньому матчі по пенальті програла турецькому «Галатасараю».

Повернувшись переможцем з чемпіонату Європи 2000 року, Анрі знаходився в відмінній формі і був готовий розпочати сезон 2000/01. Незважаючи не меншу кількість голів і результативних передач, футболіст став кращим бомбардиром «Арсеналу» і підтвердив своє місце в основному складі. Опинившись в числі кращих нападаючих ліги, він допоміг канонірам підібратися до лідера «Манчестер Юнайтед», але за підсумками чемпіонату знову залишився без чемпіонського титулу. В інтерв'ю гравець висловив невдоволення тим фактом, що йому доводиться тягнути за собою всю команду, а також заявив про намір зробити «Арсенал» головною силою у Прем'єр-лізі. І дійсно, сезон 2001/02 вийшов дуже успішним, команда з запасом у сім очок вибилася в чемпіони, у фіналі Кубка Англії з рахунком 2:0 обіграла «Челсі». Анрі став кращим бомбардиром ліги, у всіх матчах, що призвели «Арсенал» до золотого дублю, він відправляв м'яч у ворота 32 рази, а 12 лютого в регулярному чемпіонаті забив за клуб свій сотий гол. Футболіста викликали до складу національної команди на чемпіонат світу 2002 року, усі чекали від нього повторення успіху, але Франція, на подив громадськості, не змогла пройти далі групової стадії.

Сезон 2002/03 Анрі провів на хорошому рівні, забив 32 м'ячі і віддав 23 гольових пасу, «Арсенал» втратив звання чемпіона, але знову виграв Кубок Англії. Протягом всього сезону форвард займав перше місце в списку бомбардирів ліги, в кінцівці всього лише на один гол поступився голландцю Руду ван Ністелрою. Тим не менш, він був названий гравцем року за версіями футболістів ПФА та Асоціації футбольних журналістів, в голосуванні на звання гравця року за версією ФІФА зайняв друге місце, програвши беззастережно лідируючому співвітчизнику - Зінедіну Зідану. У сезоні 2003/04 «Арсенал» виглядав як ніколи добре і повернув собі чемпіонське звання. Анрі був одним з лідерів команди, разом з такими гравцями як Денніс Бергкамп, Патрік Вієйра і Робер Пірес, він домігся феноменального досягнення - в регулярному чемпіонаті клуб жодного разу не зазнав поразки, чого нікому не вдавалося вже більше ста років. Футболіста знову номінували на гравця року за версією ФІФА, але за підсумками голосування він знову опинився на другій позиції - цього разу його обійшов бразилець Роналдіньо. З 39-ма голами французький спортсмен зайняв перше місце в суперечці бомбардирів ліги і отримав «Золоту бутсу». На чемпіонат Європи 2004 року Анрі приїхав у статусі зірки, але Франція поступилася у чвертьфіналі Греції.

Низка вдалих виступів «Арсеналу» обірвалася в сезоні 2004/05, поступившись чемпіонський титул «Челсі», клуб з відставанням у дванадцять очок посів друге місце. Незважаючи на це, їм вдалося виграти Кубок Англії, хоча Анрі був травмований і пропустив фінальну гру турніру. До того часу футболіст вже мав репутацію одного з найбільш грізних голеадорів Європи, він знову став кращим бомбардиром ліги, забивши у всіх змаганнях сезону 31 гол. Крім того, разом з Дієго Форланом Анрі ще раз отримав «Золоту бутсу» - на даний момент він залишається єдиним футболістом, якому вдалося отримати цю нагороду двічі підряд (двічі поспіль призу міг бути удостоєний шотландець Аллі Маккойст, але його результати не є офіційними, оскільки журнал France Football не вручав нагороди в 1992-1996 роках). У середині 2005 року команду несподівано покинув Вієйра, і новим капітаном був призначений Анрі. По-думку журналістів, гравець не дуже добре підходив на роль капітана, він постійно знаходився на вістрі атаки і часто не бачив багато, що відбувалося на полі. Завдання нападника трохи змінилися, тепер він повинен був не тільки забивати голи, а й керувати партнерами, допомагати адаптуватися молодим гравцям, які превалювали в основному складі «Арсеналу» тих років.

Сезон 2005/06 в плані персональних досягнень видався для Анрі одним з найвдаліших. 17 жовтня 2005 він став кращим бомбардиром за всю історію клубу - в матчі Ліги чемпіонів проти празької «Спарти» нападник провів у ворота два м'ячі і побив тим самим рекорд Іана Райта в 185 голів. 1 лютого 2006 футболіст забив гол у ворота «Вест Хема», що дозволило йому підняти рахунок своїм голам у лізі до 151 і подолати досягнення, до цього належало легендою «Арсеналу» Клиффу Бастіну. Анрі також забив сотий гол ліги на стадіоні «Хайбері» - це унікальний показник для чемпіонату Англії, до цих пір жоден інший гравець не зміг показати на домашній арені таку ж результативність. Нападник знову став кращим бомбардиром першості і в третій раз за свою кар'єру був визнаний гравцем року за версією Асоціації футбольних журналістів. «Арсенал» знову залишився без чемпіонського титулу, проте більше? Е надії покладалися на фінал Ліги чемпіонів - Анрі відіграв у матчі всі 90 хвилин, але з рахунком 1:2 каноніри все одно поступилися «Барселоні». Невдачі породили чутки про те, що футболіст найближчим часом може залишити клуб, хоча в інтерв'ю він зізнався в любові до команди і пообіцяв залишитися тут до кінця життя, а пізніше продовжив контракт ще на чотири роки. Девід Дейн, тодішній віце-президент «Арсеналу», згодом відзначив, що до підписання угоди два іспанські клубу пропонували за гравця за 50 млн фунтів стерлінгів - якщо б одна з цих угод відбулася, був би побитий трансферний рекорд в 47 млн ??за перекладу Зідана.

Практично впродовж усього сезону 2006/07 виступи футболіста супроводжувалися різного роду травмами. Показавши більш ніж задовільний результат, 10 голів в 17 домашніх матчах, в лютому Анрі був змушений відмовитися від подальшої участі в іграх своєї команди. Незважаючи на пошкодження підколінного сухожилля, болі в стопі і проблеми зі спиною, він все одно хотів грати і вийшов на матч Ліги чемпіонів проти ПСВ, проте через деякий час почав кульгати і незабаром був замінений. Проведене на наступний день обстеження виявило ще кілька хронічних недуг, і лікарі зробили висновок, що на відновлення піде не менше трьох місяців, тобто нападаючий повинен буде покинути склад команди аж до кінця сезону. Венгер пояснив велику кількість травм тим фактом, що футболіст отримав багато з ушкоджень ще в минулому році, але з тих пір весь час відкладав лікування. Також він висловив сподівання про повернення французького спортсмена до лав канонірів перед початком сезону 2007/08.

Барселона (2007-2010)

25 червня 2007, в результаті несподіваного збігу обставин, Анрі за 24 млн євро був проданий в «Барселону». Він підписав з клубом чотирирічну угоду, за умовами якого йому гарантувалася зарплата в 6,8 млн євро на рік, максимальна сума контракту разом з усіма бонусами і преміями склала 125 млн євро. Як причини переходу футболіст назвав звільнення Дейна і хитке становище Венгера, крім того, він зазначив, що завжди хотів виступати за «синьо-гранатових». «Арсенал» втратив капітана, але при цьому сезон 2007/08 почав цілком успішно, і тоді Анрі зізнався, що його присутність в команді швидше шкодило канонірам, ніж допомагало. Він сказав: «З-за моєї важливості, капітанського звання і звички постійно вимагати м'яч, вони часто давали мені пас, коли я перебував далеко не в найкращій позиції. У цьому плані мій відхід з команди пішов їй тільки на користь ». Француз покинув «Арсенал» абсолютним рекордсменом клубу за кількістю забитих м'ячів у лізі - у його активі 174 голи, крім цього він встиг стати кращим бомбардиром команди в матчах єврокубків - 42 голи. У липні 2008 року за підсумками голосування вболівальників на сайті «Арсеналу» Анрі був названий кращим гравцем за всю історію клубу.

У «Барселоні» Анрі отримав футболку з номером 14, точно такий же номер був у нього і в «Арсеналі». Перший гол за новий клуб нападник забив 19 вересня 2007 року в виграному з рахунком 3:0 матчі Ліги чемпіонів проти «Ліона», через десять днів зробив у складі «Барси» перший хет-трик, у грі чемпіонату проти «Леванте». Футболіст виступав порівняно непогано, але замість звичної позиції форварда все частіше виходив на позицію крайнього півзахисника, тому не міг показувати такі ж видатні результати як в «Арсеналі». У пресі Анрі не раз висловлював невдоволення своїм становищем і навіть озвучував думки про намір повернутися до Англії, незважаючи на це, в дебютному сезоні він став першим в команді за забитими м'ячами (19) і другим за результативним передачам (9), поступившись за цим показником лише Ліонелю Мессі.

У сезоні 2008/09 Анрі поліпшив персональну статистику і виграв разом з каталонцями свій перший трофей, 13 травня 2009 року в фіналі Кубка Іспанії здолавши «Атлетік Більбао». У цьому ж році «Барселона» виграла чемпіонат країни і Лігу чемпіонів, причому атакуюча трійка, до якої крім француза складалися Ліонель Мессі та Самюель Ето'о за всі матчі сезону забила сто голів - це самий кращий трійця гравців за всю історію іспанської ліги, попередній рекорд в 72 голи, встановлений в сезоні 1960/61, належав футболістам мадридського «Реала» Ференцу Пушкашу, Альфредо ді Стефано і Луїсу дель Солю. Закінчуючи сезон, Анрі став володарем Суперкубка Іспанії, Суперкубка УЄФА і Кубка клубного чемпіонату світу. Таким чином, за один сезон «Барселона» взяла всі шість можливих трофеїв. У наступному сезоні Анрі довелося конкурувати з прийшов молодим нападаючим Педро Родрігесом, тому в Ла Лізі він провів всього лише 15 матчів. В кінці чемпіонату, за рік до закінчення контракту, президент клубу Жоан Лапорта заявив, що під час літнього трансферного вікна Анрі, якщо хоче, може перейти в будь-яку іншу команду. Співголова «Вест Хема» Девід Салліван запропонував французові дворічний контракт на суму 7,5 млн фунтів стерлінгів, але той відмовився. Після того як спортсмен повернувся з чемпіонату світу, «Барселона» повідомила, що вони домовилися про продаж нападника в якийсь клуб, і йому залишилося тільки домовитися з ними деталі угоди.

Нью-Йорк Ред Буллс (з 2010 року )

У липні 2010 року Анрі підписав довгострокову угоду (4,5 роки) з клубом американської ліги МЛС «Нью-Йорк Ред Буллс» і перейшов туди разом з одноклубником по «Барселоні» мексиканцем Рафаелем Маркесом. «Можу вас запевнити, що приїхав сюди вигравати, - заявив футболіст в інтерв'ю після підписання контракту. - Можна сказати, що збулася моя мрія - деякий час тому мені захотілося спробувати свої сили в цій лізі, і ось я тут ". Перший матч за нову команду відбувся 31 липня - в нічийному протистоянні з Х'юстону «Динамо» нападник двічі асистував Хуану Пабло Анхелю, двічі пробив у площину воріт і один раз потрапив у поперечину. Перший гол забив 28 серпня, у матчі проти «Сан-Хосе Ертквейкс», виграний з рахунком 2:0.

Міжнародні виступу

Анрі виступав за збірні Франції різних віків з 1992 року. У 1996 році він був капітаном збірної до 18 років, яка виграла титул чемпіона Європи в своїй віковій категорії. Кар'єра у першій збірній Франції почалася для Анрі в червні 1997 року, коли її гідну гру в «Монако» помітили тренери молодіжної збірної Франції і закликали на матчі молодіжного чемпіонату світу, разом з майбутніми одноклубниками Вільямом Галласом і Давидом Трезеге. Через чотири місяці футболіста запросив у свою команду Еме Жаке, головний тренер дорослої збірної. Дебютний виступ на високому міжнародному рівні відбулося для нападника у двадцятирічному віці 11 жовтня 1997 року, в виграному з рахунком 2:1 матчі проти Південної Африки. Жаке був настільки вражений діями молодого гравця, що вирішив взяти його на чемпіонат світу 1998. Анрі залишався маловідомим футболістом, але, незважаючи на це, з трьома голами йому вдалося стати кращим бомбардиром від Франції на цьому турнірі. Усі три голи забив на груповій стадії, один у ворота збірної ПАР і два - Саудівській Аравії. Він повинен був з'явитися і у фінальному матчі проти Бразилії, виграному з рахунком 3:0, але не зробив цього, оскільки із-за видалення Марселя Десаї замість атаки тренеру довелося зміцнювати оборону. По завершенні змагання всі гравці збірної, в тому числі і Анрі, були нагороджені вищою відзнакою Франції, орденом Почесного легіону.

Наступним міжнародним турніром для гравця виявився чемпіонат Європи 2000 року, він знову відзначився трьома м'ячами і став кращим бомбардиром команди, причому одним з голів зрівняв рахунок у півфінальному матчі з Португалією. Франція перевела гру в овертайм і виграла після точного виконання пенальті Зінедіном Зіданом. Перемога у фінальному матчі над Італією теж була здобута в додатковий час - разом з головної збірної країни з футболу Анрі отримав другу медаль золотого гідності. У ході турніру футболіст тричі називався гравцем матчу, в тому числі і в останній грі з італійцями.

Чемпіонат світу 2002 року вийшов для Франції провальним, захищаючи титул, команда у всіх трьох матчах не змогла забити жодного м'яча і залишила турнір відразу ж після групової стадії. У матчі-відкритті французи з мінімальним рахунком поступилися Сенегалу, в другій грі розійшлися нульовою нічиєю з Уругваєм, причому Анрі за небезпечний підкат отримав червону картку і змушений був пропустити третій матч з Данією, що закінчився поразкою з рахунком 0:2. Через рік нападаючий відстоював честь країни на матчах Кубка Конфедерацій 2003. Щоб реабілітуватися за недавній провал, Франція повинна була перемагати, і, незважаючи на відсутність лідерів Зідана та Патріка Вієйра, вона це зробила, багато в чому завдяки зусиллям Анрі, який у п'яти іграх тричі визнавався гравцем матчу. У додатковий час фінальної гри він забив золотий гол у ворота Камеруну і приніс тим самим перемогу з рахунком 1:0. КомпаніяAdidasнагородила нападника «Золотим м'ячем» як видатного гравця турніру і «Золотий бутсою" як найкращого бомбардира - в його активі були чотири м'ячі.

На чемпіонаті Європи 2004 року Анрі взяв участь у всіх матчах національної збірної і відзначився двома голами. На груповій стадії Франція здолала Англію, але в чвертьфіналі несподівано була вибита Грецією - матч закінчився з рахунком 0:1. У ході чемпіонату світу 2006 року футболіст грав єдиного форварда своєї команди, всього він забив три голи, в тому числі переможний гол після виконаного Зіданом вільного удару в матчі проти діючих чемпіонів бразильців. Проте у фіналі Франція по пенальті поступилася Італії (5:3). Анрі не брав участі в серії післяматчевих ударів, так як після виснажливого овертайму м'язи його ніг зсудомило. Нападаючий був у числі десяти номінантів на "Золотий м'яч», який вручається найкращому гравцю турніру, але в підсумку нагороди удостоївся Зідан. Тим не менш, в 2006 році Анрі був включений до складу символічної збірної світуWorld XI, складеної функціонерами ФІФПро. 13 жовтня 2007 у матчі проти Фарерських островів Анрі забив за збірну свій 41-й гол, повторивши досягнення Мішеля Платіні, кращого бомбардира Франції усіх часів. Чотири дні по тому на «Стад де ля Божуар» він зробив дубль у матчі з Литвою, встановивши тим самим новий рекорд національної команди. 3 червня 2008 Франція провела зустріч з Колумбією, і для Анрі це був сотий матч у складі збірної, він став шостим футболістом, що дістався до цієї позначки. На чемпіонаті Європи 2008 року французи виявилися в одній групі з Італією, Голландією та Румунією. Анрі пропустив перший матч, а єдиний гол забив у програному з рахунком 1:4 протистоянні з Нідерландами. Франція знову не пройшла в плей-офф.

Нападник не був заявлений в стартовий склад першої зустрічі чемпіонату світу 2010 року і вийшов на заміну лише в кінці матчу, а другу гру повністю провів на лавці запасних - на той час у Анрі не було достатньої ігрової практики в «Барселоні», тому Раймон Доменек прибрав його з основного складу збірної і позбавив капітанської пов'язки. Сам гравець згодом відгукнувся про це рішення з докором: «Скільки років провів у команді - мене хлопці називали старшим братом. Але з недавніх пір тренер дав зрозуміти, що футболіст Тьєррі Анрі більше не є для нього авторитетом. Він мене засунув. Стає важко на душі, коли відчуваєш, що ставлення тренера передається багатьом іншим ». Франція розійшлася нічиєю з Уругваєм і програла 0:2 Мексиці. Команда була деморалізована вигнанням Ніколя Анелька, атмосфера між гравцями і тренером була напруженою, дійшло до того, що капітан Патріс Евра, заручившись підтримкою інших ветеранів, закликав футболістів бойкотувати тренування. Анрі прокоментував це таким чином:

У третьому матчі, проти приймала турнір збірної ПАР, Анрі, отримавши капітанську пов'язку, вийшов на заміну лише в середині другого тайму. Врятувати провалений матч не вдалося, і Франція зазнала поразки з рахунком 1:2, в результаті чого набрала в групі всього лише одне очко і залишилася на останньому місці. Відразу після цього гравець оголосив про завершення кар'єри в збірній, всього за «триколірних» він провів 123 матчі і забив 51 гол.

18 листопада 2009 року в додатковий час стикового матчу за вихід на чемпіонат світу 2010 року проти збірної Ірландії на 103-й хвилині Анрі підіграв собі рукою у штрафному майданчику гостей і зробив передачу Вільяму Галласу, який забив м'яч, у підсумку вивів команду Франції у фінальну стадію турніру. Під час матчу футболіст не зізнався судді у скоєному, хоча порушення було очевидним, і радів разом з усією командою, що послужило приводом для бурхливого обговорення і критики в багатьох засобах масової інформації, а також з боку різних футболістів і тренерів, як за кордоном, так і у Франції.

Згодом Анрі все-таки визнав своє порушення і навіть приєднався до прохань Федерації футболу Ірландії переграти матч. Один з лідерів ірландців, Дем'єн Дафф, з одного боку обурився суддівським рішенням у тому епізоді, а з іншого заявив, що якби він у такій ситуації опинився на місці Анрі, швидше за все, вчинив би точно так само. «Не слід звинувачувати Анрі. Він все зробив вірно для своєї збірної ». Президент Франції Ніколя Саркозі приніс вибачення прем'єр-міністрові Ірландії Брайану Коуену за те, яким чином французька національна команда пробилася у фінальну частину чемпіонату світу 2010. Тренер Арсен Венгер, довгі роки працював з Анрі в «Монако» і «Арсеналі», висловив жаль про те, що збірна Франції подібним чином пройшла на мундіаль, але в той же час пошкодував нападника, на якого необгрунтовано обрушився шквал критики, адже на самому справі в усьому винен суддя, і Анрі не зобов'язаний був говорити про свою гру рукою рефері. Венгер заявив, що знає Анрі як справжнього джентльмена. У січні 2010 року ФІФА розглядала питання про відсторонення Анрі від кількох матчів чемпіонату світу, але у результаті прийшла до висновку, що ніяких законних підстав у дискваліфікації немає - відповідно з регламентуючими документами федерації, гра рукою не вважається серйозною провиною, а тому даний прецедент не потрапляє під дисциплінарний кодекс.

Примітно, що під час фінальної частини турніру, в першому матчі проти Уругваю Анрі викрив у грі рукою уругвайського захисника і вимагав у судді призначення одинадцятиметрового удару. Арбітр не призначив пенальті, і повтор моменту показав відсутність якого-небудь порушення з протилежного боку. Після цього інциденту засоби масової інформації знову обрушилися на футболіста з критикою, пригадуючи йому недавній ганьбу з Ірландією.

Стиль гри

У дитинстві Анрі грав виключно нападаючого, але в «Монако» і « Ювентусі »його найчастіше випускали на позицію крайнього півзахисника. Після приєднання у 1999 році до «Арсеналу», Арсен Венгер повернув його у звичне амплуа, бо? Більшу частину часу футболіст перебував на вістрі атаки, грав у парі з досвідченим голландцем Денніс Бергкамп. У ході сезону 2004/05 Венгер змінив тактичну побудову команди на 4-5-1, що зробило Анрі головним і одноосібним страйкером канонірів - у цій ролі він провів безліч матчів і не раз ставав кращим бомбардиром чемпіонату. Гравець став основною ударною силою «Арсеналу» і за красиві, театралізовані голи відразу ж припав до душі вболівальникам. Тренер охарактеризував свого співвітчизника наступним чином: «Він може отримати м'яч в центрі поля і забити такий гол, який не зміг би провести жоден інший футболіст у світі».

Фахівці пов'язують успіхи Анрі з умінням холоднокровно обігравати суперників один-в-один - в сукупності з його високою швидкістю це часто призводить до того, що нападник виявляється за спинами захисників, звідки без перешкод завдає удару по неприкритим воріт. Будучи універсалом, одночасно форвардом і лівим вінгера, футболіст постійно націлений на гол, але, незважаючи на це, ніколи не скупився і з задоволенням постачає пасами підключаються до атаки партнерів. Так, за три сезони 2002/03 - 2004/05 він виконав 50 результативних передач. Анрі регулярно проробляє обманний маневр на межі положення «поза грою», спочатку забігає далеко за лінію захисту, ніж змушує суперників налаштуватися на виконання штучного офсайду, а потім різко повертається і за правилами приймає м'яч, залишаючи захисників протилежної сторони не при справах. У «Арсеналі» француз зазвичай виконував всі стандарти, як пенальті, так і штрафні удари - багато хто з своїх м'ячів він забив саме в результаті таких розіграшів. Однаково добре володіє обома ногами, але при стандартах вважає за краще використовувати праву. Грою на «другому поверсі» не славиться, хоча іноді забиває голи і головою.

Нагороди та досягнення

За свою спортивну кар'єру Анрі отримав безліч нагород і звань, неодноразово встановлював рекорди. У 2003 і 2004 роках номінувався на гравця року ФІФА, але в обох випадках зайняв друге місце, у цих же сезонах визнавався кращим гравцем за версією ПФА. На даний момент нападник залишається єдиним футболістом, тричі нагородженим премією Асоціації футбольних журналістів (2003, 2004, 2006), а також єдиним гравцем, якому вдалося завоювати цю нагороду двічі підряд. За результатами голосування 2003 Анрі був включений в символічну збірну легіонерів десятиліття Прем'єр-ліги, в 2004 році легендарний бразилець Пеле відібрав його до списку 125 найбільших футболістів всіх часів. У 2004 і 2005 роках французький спортсмен удостоївся європейської «Золотої бутси», причому жодному іншому футболісту не вдавалося отримати її двічі поспіль. Рекордна кількість разів Анрі ставав кращим бомбардиром англійської Прем'єр-ліги - чотири рази (2002, 2004, 2005, 2006). У період з 2002 року по 2006-й нападаючий в кожному з п'яти сезонів забивав більше 20 голів - для Англії унікальне досягнення. В даний час Анрі займає третє місце в суперечці кращих голеадорів ліги, поступаючись таким ветеранам як Алан Ширер і Енді Коул. У листопаді 2007 року Асоціацією футбольних статистиків був поміщений тридцять третя позицію в списку найбільших гравців усіх часів. Відповідно до голосуванням 2008 року, вболівальники «Арсеналу» назвали француза кращим гравцем за всю історію існування клубу, за популярністю серед фанатів він обійшов навіть Денніса Бергкампа і Тоні Адамса. Крім того, в офіційному звіті ліги за 2008 рік, який складався на основі опитування вболівальників, футболіст був визнаний найулюбленішим гравцем Прем'єр-ліги всіх часів. Багато експертів, тренери і футболісти, відзначаючи заслуги форварда, не раз називали Тьєррі Анрі одним з кращих футболістів світу.

Приватне життя і громадська діяльність

5 липня 2003 Анрі одружився з англійською топ -моделі Ніколь Мері (справжнє ім'я Клер) - церемонія пройшла в замку Хайклер, 27 травня 2005 року у них народилася дочка Тіа. Народженню дитини футболіст присвятив гол в матчі проти «Ньюкасл Юнайтед», відправивши м'яч у сітку воріт, він склав пальці рук у вигляді букви «Т» і поцілував їх. Граючи за «Арсенал», спортсмен здобув великий будинок в Хемпстеді, престижному районі в північному передмісті Лондона, і жив там разом з сім'єю протягом декількох років. У вересні 2007 року, після переходу в «Барселону», було оголошено про розлучення подружжя, судові тяжби тривали більше року, і в підсумку, за умовами шлюбного договору, Анрі довелося віддати дружині 10 млн фунтів стерлінгів. За останніми даними, зараз він зустрічається з боснійської моделлю Андреа Раджачік. Футболіст, крім того, є ярим прихильником Національної баскетбольної асоціації (НБА), він часто присутній на матчах зі своїм другом Тоні Паркером. В інтерв'ю Анрі зазначав, що у відношенні швидкості і азарту баскетбол дуже схожий на футбол. Він кілька разів приїжджав на фінали НБА, зокрема підтримував свою улюблену команду «Сан-Антоніо Сперс» у фіналі 2007 року, у заключній грі сезону 2000/01 коментував матч спільно з французьким телебаченням і назвав Аллена Айверсона кращим гравцем.

Анрі полягав у команді ЮНІСЕФ-ФІФА, в рамках якої разом з іншими професійними футболістами знявся в декількох роликах соціальної реклами, показаних під час трансляції чемпіонатів світу 2002 і 2006 років. Спортсмен є активним борцем з расизмом у футболі, так як сам стикався з цим протягом своєї кар'єри. Найбільш відомий випадок стався в 2004 році після товариського матчу зі збірною Іспанії - іспанські телевізійники показали ролик, в якому тренер Луїс Арагонес називає Анрі «чорним лайном». Запис викликав великий суспільний резонанс, британські ЗМІ закликали звільнити Арагонеса, але в результаті ніякі санкції крім штрафу в 3 тисячі євро не пішли. Після скандального інциденту нападник спільно зNikeпочав кампанію під назвою «Встань і скажи» (англ.Stand Up Speak Up), спрямовану на боротьбу з расизмом у футболі. Цю його діяльність згодом оцінив журналTime, у своєму списку ста найвпливовіших людей світу назвав гравця «героєм і першопрохідцем». Серед іншої благодійної роботи, Анрі взяв участь у створенні музичного альбомуFever Pitch, випущеного під егідою ФІФА до чемпіонату світу 2002 року. Всі кошти, виручені з продажу диска, пішли на дослідження методів лікування СНІДу. Крім цього, Анрі неодноразово фінансував фонди по боротьбі з муковісцидозом.

Манера гри і яскрава особистість зробили Анрі одним з найбільш привабливих футболістів з комерційної точки зору. За даними агентства Рейтер, серед самих комерціалізованих футболістів світу в 2007 році він посідав дев'яте місце, зі статками у 21 млн фунтів стерлінгів в пресі його назвали восьмим найбагатшим гравцем Прем'єр-ліги. Спортсмен знімався в рекламі Рено Кліо, де вперше прозвучало словоva-va-voom, що означає «життя» або «захоплення». Слово виявилося настільки популярним, що було додано до Оксфордського словника англійської мови. У 2004 році футболіст підписав контракт зі спортивним гігантом Nike. В одному з рекламних роликів він, перебуваючи в різних приміщеннях квартири начебто ванни або вітальні, жартує щодо інших футбольних зірок - Клода Макелеле, Едгара Давідса і Фредді Юнгберга. Ідея була навіяна самим Анрі, який зізнався, що думає про футбол постійно - не тільки на полі, але і вдома. Гравець також взяв участь у так званому «Секретному чемпіонаті»Nike, знаменитому рекламному фільмі Террі Гілліама, у якому присутні 25 суперзірок футболу. Перед чемпіонатом світу 2006 року спортсмен знявся в серії роликівJogo Bonito, які закликали «грати красиво». Після мундіалю підписав угоду зReebok, з'явився в їхній рекламі в парі з іспанською актрисою Пас Вегою. У лютому 2007 року був включений до «Чемпіонську програму»Gillette, названий ними «одним із найбільш впізнаваних і успішних спортсменів сучасності», знявся в серії рекламних роликів, у яких крім нього з'явилися Роджер Федерер і Тайгер Вудс. Починаючи з 2005 року активно співпрацює з компанієюPepsiCo.

У січні 2011 року в інтерв'ю каналу «Аль-Джазіра» Анрі заявив, що прийняв іслам:

n

Цікавитися ісламом я почав під впливом своїх друзів по команді - Абідаля і Рібері. Розмовляючи з ними я відчував себе близьким до ісламу і всім серцем повірив у цю релігію. Іслам став для мене найголовніше.

n

- Тьєррі Анрі

n

Статистика виступів

Клубна

< i>(поновлено на 12 вересня 2010)

За збірну Франції

Разом: 123 матчі / 51 гол; 73 перемоги, 33 нічиїх, 17 поразок.

(поновлено на 11 серпня 2010)