Про знаменитості
Андрій Іванович Андрєєв: біографія
рибалка, провідник загону Костянтина Ольшанського під час визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників
Біографія
Андрій Андрєєв народився 19 грудня 1913 року в селищі Богоявленський (нині - селище Жовтневий в складі міста Миколаїв), у сім'ї рибалки. Після смерті батьків від іспанського грипу був вихований рибалками, і згодом сам став займатися риболовлею, працюючи в артілі.
З початком Великої Вітчизняної війни в червні 1941 року Андрєєв був призваний у діючу армію. Як зв'язківця брав участь в обороні Одеси. В ході одного з боїв, намагаючись відновити зв'язок між своїм підрозділом і штабом дивізії, був поранений і захоплений німецькими військами в полон, після чого відправили до табору для військовополонених. Навесні 1942 року в складі групи Андрєєв втік звідти. Група спробувала дійти до лінії фронту, але їй це не вдалося, і в ході сутичок з німцями вона загинула майже в повному складі. Андрєєв був серед декількох вижили, і через тривалий час дістався до околиць Миколаєва, де оселився в рідному селищі Богоявленському. Там він продовжив працювати у риболовецькій артілі, займаючись саботажем уловів риби. Після викриття Андрєєв разом з низкою інших працівників артілі був переведений на земляні роботи. Відмовився будувати для німців польові укріплення Андрєєв був побитий і заарештований. Андрєєву погрожував викрадення на роботи до Німеччини, але йому вдалося втекти і перейти на нелегальне становище. Майже рік він прожив в замаскованій землянці в чагарнику на березі одного з лиманів.
Навесні 1944 року Андрєєв зустрів радянський танковий взвод, спрямований на звільнення Миколаєва. Він показав взводу дорогу на Миколаївське шосе, після звільнення артілі брав участь у ремонті човнів для радянського десанту. 25 березня 1944 Андрєєв і ще шість рибалок-добровольців зголосились бути провідниками десантного загону. Андрєєв особисто вів човен командира морських піхотинців Костянтина Ольшанського. У якийсь момент Андрєєв порадив висадити всіх залишилися шістьох провідників на берег, що й було зроблено, в результаті чого в човнах залишилося шістьдесят-вісім десантників, включаючи і самого Андрєєва. Метою десантного рейду була скритна висадка в тилу німецьких військ і проведення низки диверсій, в тому числі порушення їхніх комунікацій, сіяння серед них паніки і зрив запланованого на 26 березня 1944 викрадення мирного населення на роботи до Німеччини, і подальше сприяння наступаючим радянським військам у звільненні Миколаєва.
Протягом двох діб загін вів кровопролитні бої, в ході яких відбив 18 атак перевершує за чисельністю та озброєння противника і знищила більше семисот солдатів і офіцерів вермахту. 27 березня 1944 разом з Ольшанським Андрєєв загинув у бою. 28 березня 1944 Миколаїв був звільнений, з усіх десантників в живих залишилися лише вісім чоловік. Андрєєв був похований в числі загиблих десантників у Миколаєві (нині - сквер Шістдесяти восьми десантників). Оскільки він не значився в списках десанту, указ про посмертне нагородження був підписаний лише 8 травня 1965 року, напередодні двадцятиріччя Перемоги.
