Григорій Іванович Кулик: біографія

Біографія

Народився Григорій Кулик в селянській родині на хуторі Дудникове Полтавської губернії на Україну. Закінчив чотири класи школи.

Перша світова і громадянська війни

На військовій службі в царській армії з листопада 1912 року. У складі артилерійських частин приймає участь у Першій світовій війні. Проходить шлях від рядового до старшого фейерверкером (старший унтер-офіцер). У 1917 році вступає в партію більшовиків, в листопаді того ж року повертається на батьківщину, де формує червоногвардійський загін. У складі цього загону в 1918 році вступає в Червону Армію. Під час Громадянської війни служить під начальством К. Є. Ворошилова командувачем артилерією 5-ой, десятий, чотирнадцятий армій. Бере участь в обороні Царицина (під час якої знайомиться зі Сталіним), в ліквідації антирадянських виступів у Бєлгороді, Сумах, Харкові, на Дону. За участь у придушенні заколоту Григорівського в травні 1919 року нагороджений орденом Червоного Прапора. З червня 1920 року - начальник артилерії Першої Кінної армії С. М. Будьонного, у складі якої бере участь у боях проти військ Денікіна, Врангеля, в Радянсько-польській війні. У 1921 році за заслуги на цій посаді нагороджений другим орденом Червоного Прапора. У роки громадянської війни Кулик був п'ять разів поранений.

Кар'єра в мирний час

З червня 1921 року - начальник артилерії Північно-Кавказького військового округу. У 1924 році, після закінчення Вищих академічних курсів вищого комскладу РККА, займає посаду помічника начальника артилерії РККА. З 1925 року - заступник голови Військово-промислового комітету ВРНГ. У 1926 Кулик займає посаду начальника Головного Артилерійського Управління РККА (ГАУ РСЧА), на якому перебуває до 1929 року. У 1930 році вступає на навчання до Військової академії імені М. В. Фрунзе. Після закінчення в 1932 році військової академії Кулик для придбання командного досвіду призначений командиром-комісаром 3-го стрілецького корпусу. Наказом народного комісара оборони СРСР від 20 листопада 1935 № 2395По особовому складу арміїприсвоєно військове звання комкора.

У 1936 році під псевдонімом «Генерал Купер» бере участь у громадянській війні в Іспанії, де виступає в якості військового радника командувача Мадридським фронтом. Проте вже у травні 1937 року він повертається до СРСР, де з 23 травня за особистою пропозицією Сталіна знову посідає пост начальника ГАУ РСЧА, змінивши на ньому заарештованого за день до того Н. А. Єфімова. Бере участь у проходив 1-4 червня засіданні Військової Ради при наркомі оборони у справі військової фашистської організації (справі Тухачевського). 14 червня 1937 Г. І. Кулику присвоєно чергове військове звання «командарм 2-го рангу». У 1938 році Г. І. Кулик у ряду декількох інших воєначальників звертається з листом до Сталіна, в якому висуває пропозицію припинити репресії проти комскладу.

У січні 1939 Кулик стає заступником Наркома оборони СРСР (у той час наркомом був Ворошилов), йому присвоюють звання командарма 1-го рангу. Влітку на чолі слідчої комісії прибуває в район боїв на річці Халхін-Гол для для допомоги комкор Жукову у питаннях застосування артилерії. Спроби Кулика втручатися у командування військами 1-ї армійської групи (у критичний момент бою Кулик запропонував Жукову відвести артилерійські частини з плацдарму річки Баїн-Цаган) призвели до того, що 15 липня нарком оборони СРСР оголосив у телеграмі своєму заступнику догану і відкликав його в Москву . У вересні 1939 року на Кулика було покладено завдання з координації дій Українського і Білоруського фронтів, які здійснювали операцію з приєднання Західної Білорусії та Західної України до СРСР. В якості заступника начальника Генерального Штабу РСЧА, за артилерії бере участь у підготовці армійських і артилерійських частин до радянсько-фінській війні. У 1940 році, «за зразкове виконання бойових завдань командування в радянсько-фінської війни» він отримує «Золоту Зірку» Героя Радянського Союзу. Присвоєння Г. І. Кулику 7 травня 1940 звання Маршал Радянського Союзу стає піком його військової та політичної кар'єри.

Комментарии