Про знаменитості
Андрій Іванович Кронеберг: біографія
російський перекладач, критик, шахіст
Закінчив Московський університет. Дебютував у пресі перекладом уривків з «Макбета» Шекспіра в альманасі «Надія» (Харків, 1834); входив у коло видавця альманаху А. Я. Кульчицького. У 1838 познайомився в Москві з Бєлінським.
Майже всі переклади, що містилися в «Современнике» 1847-1852, належать йому, але його популярність була заснована виключно на перекладах Шекспіра: «Гамлет» (Харків, 1844), «Макбет» («СПб. Збірник» 1847 і окр. M. 1862), «Багато шуму з нічого» («Сучасні.», 1847) та «Дванадцята ніч, або що завгодно» («Вітчизняні записки», 1841).
Переклад «Гамлета» тривалий час ставився на сцені або, принаймні, в пізніші переклади вставлялися його кращі монологи. Написав: «Останні романи Жорж Занд» («Сучасні.», 1847, т. 1); «Драматична література в Німеччині» (ib., 1848, т. 8); расска. «Скрипка» (ib., 1850, т. 20 і 21) та ін Вже після смерті Кронеберга була надрукована його окрема стаття: «Роль Макбета з трагедії Шекспіра, що співається р. Айра-Ольріджем» (М., 1862).
У середині XIX столітті був відомий як сильний шахіст-практик, знавець шахової теорії, перекладач статей Олександра Петрова з теорії дебютів для зарубіжній пресі. В кінці 1840-х роках жив у Петербурзі, неодноразово грав з Карлом Яніш, Іллею Шумовим. Автор теоретичного дослідження, присвяченого гамбіту коня (опубліковано посмертно). В історичному-літературному нарисі «Шахи», що висвітлює історію Шахів від епохи Відродження до середини XIX століття, Кронеберг розмірковує про зв'язок шахів з історією цивілізації, про користь для людини шахової гри, яка вступає «почасти в область мистецтва, тому що вона допускає натхнення і творчість ».
