Ловіс Корінт: биография

Влітку 1886 Корінт відправився разом з Гансом Ольден на узбережжі Балтійського моря для написання пейзажів і портретів, в 1887 році він повернувся в Кенігсберг і написав портрет свого батька, але і цей портрет знову не був оцінений в кенігсберской академії.

У 1887 році Луїс Корінт переїхав на зиму в Берлін, де познайомився зокрема з Максом Клінгер, Вальтером Лейстіковом і Карлом Штауффером-Берном. Швидше за все саме в Берліні Корінт написав свій перший автопортрет. У наступному році Корінт повернувся додому в Кенігсберг до свого важко хворого батька і написав до його смерті 10 січня 1889 його кілька портретів.

Мюнхен 1891-1900 роки

У 1890 році заявлена ??на Паризький салон картина Корінт«П'єта»(«Зняття з хреста») отримала нагороду. Обнадіяний успіхом Корінт в 1891 році вирішувалося знову переїхати до Мюнхена. Тут він оселився в Швабінгу. Вид з вікна своєї квартири Корінт запам'ятав у тому ж році на багатьох своїх картинах. Корінт зацікавився популярним в той час у Мюнхені творчістю на пленері, коли художники залишали свої майстерні в пошуках сюжетів під відкритим небом. Живопис на пленері зробили популярною в Німеччині знамениті персонажі мюнхенської культурного життя Арнольд Беклін, Макс Клінгер і Ганс Тома. Мюнхенськими князями від живопису вважалися Фрідріх Август фон Каульбах, Франц фон Ленбах, а також Франц фон Штук. Головним твором Корінт в цьому році став великоформатний «Діоген». Однак виставка картин в Скляному палаці не виправдала сподівань, які на неї надій, а навпаки піддалася інтенсивної критиці, змусивши Корінт знову засумніватися в собі. У свого друга Отто Екмана Корінт навчався мистецтву офорта, і до 1894 році з'явився його цикл офортів«Трагикомедії», де помітно вплив югендстіля і творчості Макса Клінгера.

Починаючи з 1892 року Корінт створює ряд картин зі сценами на бійні, які провели враження на критиків. Картини написані в реалістичній манері на провокаційну тему. Корінт був пов'язаний з «революціонерами» в мюнхенському мистецтві, які не виставляли свої роботи в офіціозному Скляному палаці і зустрічалися в мюнхенському співтоваристві художників«Аллотрія». У 1892 році з цього об'єднання виділився Мюнхенський сецессион, до якого крім Корінт прилучилися Макс Ліберман, Отто Екман, Томас Теодор Гейне, Ганс Ольден, Ганс Тома, Вільгельм Трюбнер, Франц фон Штук та Фріц фон Уде. Щоб змінити на краще ситуацію з виставками, Корінт разом з Екманом, Трюбнером, Гейне, Максом Слефогтом, Карлом Штратманом, Германом Обристом та Петером Беренсом хотів в 1893 році створити«Вільне об'єднання». З цього приводу в Сецесіоні виникли розбіжності, об'єднання створено не було, а брали участь у цій справі художники були виключені з Сецессіону. Свої виставки вони проводили в галереї Шульте.

«Зняття з хреста» 1895 стала першою картиною Корінт, котора була по-справжньому продана. У тому ж році вона була представлена ??на виставці в Скляному палаці і удостоїлася золотої медалі. З 1895 по 1900 роки на виставках демонструвалися і інші роботи Корінт, які однак не справили на публіку особливого враження. Через одного зі своїх друзів Корінт познайомився з членами мюнхенського літературного гуртка"Побічна уряд»(нім.Die Nebenregierung), в який в тому числі входили письменники Макс Гальбі, граф Едуард фон Кайзерлінг, Франк Ведекінда і Отто-Еріх Гартлебен. У 1896 році Корінт став одним із співзасновників існуючої і зараз масонської ложі«Міцні вірністю»(нім.In Treue fest), для якої вона написав в 1898 році картину«Брати ложі», зобразивши на ньому дванадцять членів своєї ложі. У наступні роки Корінт створив ряд найбільш вдалих і найвідоміших творів. Так, близько 1896 Корінт написав свій знаменитий«Портрет зі скелетом», в 1897 році -«Відьом»і«Спокуси святого Антонія». У 1900 році він написав«Соломію», на яку покладав великі надії, але отримав відмову на її участь у виставці Мюнхенського сецесіону. Переживши цю невдачу, Корінт вирішив покинути Мюнхен і переїхати до Берліна. Там Лейстіков, з яким у нього збереглися хороші відносини, разом з Максом Ліберманом і Паулем Кассирер заснував Берлінський сецессіон. У липні 1900 року «Соломія» виявляється в центрі уваги другої виставки Берлінського сецесіону, і за власними словами Корінт він стає в Берліні«великої величиною». Крім «Соломії» у цій виставці також брали участь картини «Сусанна і два старці» і «Розп'яття», а завдяки Лейстікову Корінт отримав свої перші замовлення на портрети.