Володимир Михайлович Корецький: біографія

У 1949-1951 роках член Комісії міжнародного права. C 1949 очолював утворений в Києві Сектор держави і права АН УРСР, а після перетворення в 1969 році Сектора в Інститут держави і права АН УРСР був директором Інституту до 1974 року. Входив до складу радянських делегацій на сесіях Генеральної Асамблеї ООН у 1946, 1947 і 1949 роках від УРСР; брав участь у роботі ряду міжнародних конференцій і комісій ООН. Був членом Постійної палати третейського суду (з 1957 року), в 1961-1970 роках член (у 1967-1970 роках віце-президент) Міжнародного суду ООН. Удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1980). Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.

Біографія

В. М. Корецький народився в сім'ї службовця. Вже в дитинстві він виявив здібності до гуманітарних наук. У 1910 році із золотою медаллю закінчив Катеринославську гімназію і одразу вступив до Московського університету на юридичний факультет. Однак через рік, після народження сина Юрія, переїхав до Харкова, де навчався в Харківському імператорському університеті, який закінчив у 1916 році з дипломом першого рівня. Корецького залишили на кафедрі цивільного права та судочинства для підготовки до набуття професорського звання.

Початок кар'єри

Ще з 1907 року і під час навчання В. Корецький заробляв на життя приватними уроками. У 1909 році він одружився на 16-річній Ганні Ананіївна Корецької (дівоче прізвище невідоме). У 1916 році почав викладати в початковій торговельній школі, а з 1919 року, після здачі магістерського іспиту з історії та догми римського права, - читати лекції із всесвітньої історії держави і права в Харківському університеті. У цей же час В. М. Корецький брав участь у створенні Харківського інституту народного господарства (на базі Харківського університету), де з часом обійняв посаду заступника декана юридичного факультету. Тут же він почав викладати міжнародне приватне право.

Через 10 років вуз остаточно виділився в самостійну інституцію - Харківський інститут радянського будівництва і права. До початку Другої світової війни інститут ще два рази змінив свою назву: у 1933 році - на Всеукраїнський комуністичний інститут радянського будівництва і права, а в 1937 - на Харківський юридичний інститут (зараз Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого). Весь цей час Володимир Михайлович займав посади професора і з 1937 року - керівника кафедри історії держави і права. Крім того, він паралельно працював завідувачем правового підвідділу Народного комісаріату закордонних справ УРСР (1921-1922), потім завідувачем юридичного відділу Укоопспілки з 1922 по 1924 рік; завідувачем юридичного відділу Українбанку (1924-1930), а потім - старшим консультантом Держарбітражу при РНК УРСР (1930-1935).

У 1939 році В. М. Корецький отримав ступінь доктора юридичних наук, захистивши дисертацію, присвячену питанням англо-американської доктрини міжнародного приватного права. На самому початку Великої Вітчизняної війни його евакуювали в Узбекистан, де в Ташкентському юридичному інституті він викладав всесвітню історію держави і права. У 1941 році під час битви за Київ у бою загинув його єдиний син Юрій.

Після повернення до Харкова в 1944 році Корецький став куратором курсу міжнародного права Харківського юридичного інституту, а в 1947 - завідувачем кафедри міжнародного права. Через рік його обрали академіком АН УРСР, а в 1949 році він створив у столиці України Сектор держави і права АН УРСР (з 1969 року - Інститут), основною метою якого була розробка наукового обгрунтування міжнародної правосуб'єктності УРСР. З 1949 по 1974 рік В. М. Корецький був керівником цієї установи.

Робота в ООН

У повоєнний час і майже до кінця життя Володимир Михайлович був одним з найбільш активних учасників у роботі нової міжнародної організації ООН від Український Радянської Соціалістичної Республіки. Так, за ініціативою міністра закордонних справ УРСР, академіка Д. М. Мануїльського, він входив до складу делегації УРСР на I, II і IV сесіях Генеральної Асамблеї ООН (відповідно, в 1946, 1947 і 1949 роках). Д. З. Мануїльський високо цінував В. М. Корецького як талановитого вченого і висококваліфікованого фахівця в сфері міжнародного права. У 1946 році вчений був радником Представника СРСР в Раді Безпеки ООН. У період з 1947 року по 1949 рік був членом і першим заступником голови Комісії з прав людини ООН, на яку в цей час було покладено завдання розробити проект Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році.

Комментарии