Юрій Миколайович Іванов: біографія

Біографія

Юрій Миколайович Іванов народився 8 червня 1928 року в Ленінграді в родині службовців. З блокадного міста його переправили до Свердловська, в 1945 році разом з військовою частиною, в якій служив його батько, Юрій прибув в Кенігсберг.

У 1947 році закінчив Калінінградську середню школу № 1 (нині гімназія № 1). У 1948 році вступив до Ленінградського інституту фізкультури і спорту імені Лесгафта. У 1951 році за розподілом був направлений на Камчатку, де працював в обласному комітеті з фізкультури та спорту.

У 1957 році переїхав до Калінінграда, працював головою обласної ради спортивного товариства «Труд». З 1959 року почав ходити в море на суднах Атлантичного відділення Всесоюзного науково-дослідного інституту рибного господарства та океанографії матросом, а потім на посаді помічника капітана «Мортрансфлота», став науковим співробітником АтлантНІРО, був засновником і першим керівником Наукового морського музею.

Помер 22 липня 1994 року, похований у Калінінграді. Мав двох дочок. Його 77-річна вдова Тамара Степанівна вбита у власному будинку грабіжником в грудні 2007 року.

Літературна діяльність

У 1956 році Юрій Іванов написав перший розповідь - «У кратері вулкана», опублікований у журналі «Огонек». Після переїзду до Калінінграда почав писати на морську тематику. Його перша книга - «Шлях у тропіки». Потім були написані численні повісті й романи про рибалок та морські подорожі, екстремальних ситуаціях і морської романтики. Його книги перекладали на німецьку, польську, чеську, японська мови.

У 1966 році Юрій Іванов був прийнятий до Спілки письменників СРСР, в 1969 році закінчив Вищі літературні курси Союзу письменників СРСР при Літературному інституті ім. М. Горького, став членом бюро Комісії з морської літературі Союзу письменників СРСР.

У 1974 році був обраний відповідальним секретарем Калінінградській письменницької організації, перебував на цій посаді до 1988 року.

Наприкінці 1970-х років у творчості Юрія Іванова з'явилася тема війни: повісті «Ми йшли під гуркіт канонади», «Вогненні канікули», роман «На краю прірви» (про бої у Східній Пруссії). Повість «Ми йшли під гуркіт канонади» (1978), присвячена блокадникам, була переведена на японську мову і під назвою «900 днів в облозі» на XXIX Всеяпонськом конкурсі читацької думки була визнана кращою книгою року, рекомендована для включення в шкільну програму з літератури.

Значну увагу Юрій Миколайович приділяв краєзнавчої тематики. Він написав путівник «Кенігсберг - Калінінград», який був виданий в Німеччині, романи «Танці в крематорії» і «Кенігсберг у вогні».

Громадська діяльність

Юрій Миколайович брав активну участь у громадському житті регіону, боровся за збереження природи Куршської коси, пам'яток історії Калінінградській області. У цьому йому допомагали посади депутата міської, а потім обласної Ради народних депутатів, з 1993 року - члена Консультативної ради при голові адміністрації області.

У листопаді 1987 року було створено Калінінградське відділення Радянського фонду культури (з 1992 року - Російський фонд культури), головою якого обрали Юрія Миколайовича Іванова. З ініціативи та за дієвого участі Юрія Іванова в Калінінграді з'явилися пам'ятники І. Канту і А. С. Пушкіну, в Калінінград з Владивостока на вічну стоянку прибуло науково-дослідне судно «Витязь», на базі якого потім створено Музей Світового океану, розпочато відновлення Кафедрального собору.

З ініціативи Юрія Іванова була створена газета «Кенігсберзький кур'єр», в якій друкувалися статті з краєзнавства, він підтримав журнал письменників «Захід Росії». За активної участі Юрія Іванова були сформовані Кантовська і Гофманская програми, створено Товариство шанувальників А. С. Пушкіна. Юрій Миколайович сприяв відкриттю у Відрадному музею німецького скульптора Германа Брахерта.

Комментарии