Наши проекты:

Про знаменитості

Павло Сергійович Александров: биография


Велику роль у розвитку науки і математичної освіти в нашій країні зіграли книги, написані Павлом Сергійовичем: «Введення в загальну теорію множин і функцій», «Комбінаторна топологія», «Лекції з аналітичної геометрії», «Теорія розмірності» (спільно з Б. А. Пасинкова) і «Введення в гомологічну теорію розмірності».

Важко переоцінити ту роль, яку відіграли П. С. Александров і створена ним наукова школа в розвитку вітчизняної математики, в підвищенні її міжнародного престижу.

Серед його учнів найбільш відомі Л. С. Понтрягіна, А. М. Тихонов та А. Г. Курош

Звання та нагороди

Наукова, педагогічна та громадська діяльність Павла Сергійовича високо оцінена: 1929 року він був обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР, а в 1953 році - дійсним її членом. П. С. Александров був також членом Геттінгенської академії наук, Австрійської академії наук, Академії Леопольдіна в Галле, Польської академії наук, Академії наук НДР, Національної академії наук США, членом Американського філософського товариства у Філадельфії, почесним доктором Берлінського університету ім. Гумбольдта, почесним членом Голландського математичного товариства.

Уряд СРСР нагородило Павла Сергійовича багатьма орденами, присвоїло йому звання Героя Соціалістичної Праці. За роботу «Гомологічні властивості розташування комплексів і замкнутих множин» Рада Народних Комісарів СРСР присудив йому Сталінську премію першого ступеня, а за цикл робіт із гомологічної теорії розмірностей Павлу Сергійовичу Александрову була присуджена премія імені М. І. Лобачевського (1972).

Справа Лузіна

Незважаючи на те, що П. С. Александров був учнем М. М. Лузіна і одним з членів Лузітанії, під час цькування Лузіна (знаменита справа Лузіна) Александров виступив одним з найактивніших його переслідувачів. У ті роки потрапляння під сталінські репресії практично гарантувало людині позбавлення всіх прав, а то й життя. Лузін дивом уникнув таборів і навіть залишився членом Академії. Відносини між Лузіної та Александровим до кінця життя Лузіна залишалися дуже натягнутими, і Александров став академіком тільки після смерті Лузіна.

Книжки російською мовою

Сайт: Википедия