Михайло Павлович Духанов: біографія

Біографія

Народився в Києві.

Служив у Російській імператорській армії з 1915 року, закінчив 5-у Київську школу прапорщиків (1916 рік), поручик. Учасник Першої світової війни (1915-1916).

У Червоній Армії з 1918 року. Член ВКП (б) з 1918 року. У Громадянську війну М. П. Духанов воював на Південному фронті, командир батальйону, помічник начальника, потім начальник розвідувального відділу штабу 14-ї армії.

У міжвоєнний період М. П. Духанов в 1921 році закінчив Військову академію РСЧА. З 1922 року - начальник штабу 13-ї Сибірської кавалерійської дивізії, потім 4-ї окремої Сибірської кавалерійської бригади. З січня 1925 року - начальник штабу 1-го кінного корпусу, з листопада 1925 року - помічник начальника Тверській кавалерійської школи, начальник оперативної частини штабу 2-го кавалерійського корпусу, потім начальник штабу 10-ї Майкопської кавалерійської дивізії. У 1928 році закінчив Курси удосконалення вищого начальницького складу при Військовій академії імені М. В. Фрунзе. З жовтня 1931 року - викладач Військово-технічної академії РСЧА імені Ф. Е. Дзержинського, а з липня 1932 року у Військовій академії механізації і моторизації РСЧА. З 1934 року проходив службу на посадах: начальник Ульяновської бронетанкової школи, начальник відділу управління вузів РСЧА, помічник командувача військами Приволзького військового округу, заступник командувача військами Ленінградського військового округу. 26 листопада 1935 М. П. Духанова присвоєно звання «комбриг», 23 липня 1938 року - «комдив», а 4 листопада 1939 року - «комкор». З 21 листопада 1939 року - командувач військами 9-ї армії, що діяла на Кандалакшском і Ребольском напрямках у період радянсько-фінської війни (1939-1940). 22 грудня 1939 рішенням Ставки знятий з посади командувача 9-ю армією і направлений в розпорядження Головного управління кадрів НКО СРСР. З травня 1940 року - помічник командувача Ленінградським військовим округом. 4 червня 1940, після встановлення в РСЧА генеральських звань, М. П. Духанова присвоєно звання «генерал-майор».

У Великій Вітчизняній війні з серпня 1941 року М. П. Духанов - помічник командувача військами Північного фронту, з 19 вересня - командир 10-ї стрілецької дивізії. У складі 8-ї армії Ленінградського фронту дивізія займала оборону в районі населеного пункту Стрільна, проводила контратаки і утримувала зайняті рубежі. На початку жовтня дивізія під загрозою оточення відійшла на рубіж на захід від міста Петергоф, відбиваючи запеклі атаки противника. З 4 жовтня по 24 жовтня 1941 М. П. Духанов тимчасово командував 19-м стрілецьким корпусом 23-ї армії, з листопада - начальник штабу Невської оперативної групи, потім помічник командувача військами Ленінградського фронту по формуваннях. З жовтня 1942 року - командувач Невської оперативною групою, потім, з 10 жовтня 1942 року - створеної на її базі 67-ї армійськ цього ж фронту. Армія утримувала частину правого берега річки Нева і плацдарм в районі Московської Дубровки, а також охороняла «Дорогу життя» через Ладозьке озеро. У січні 1943 року війська армії брали участь в операції «Іскра». За вміле керівництво військами армії М. П. Духанова 29 серпня 1943 було присвоєно звання «генерал-лейтенант», він був нагороджений орденом Кутузова 1-го ступеня. В кінці грудня 1943 управління армії було об'єднано з 55-ї армійськ, і М. П. Духанов був призначений заступником командувача військами 8-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, яка успішно діяла в ході Нікопольсько-Криворізької, Березнегувате-Снігурівському та Одеській наступальних операцій. У квітні 1944 року армія була виведена в резерв Ставки ВГК. З 13 червня армія передана 1-му Білоруському фронті й у його складі брала участь у Білоруській, Варшавсько-Познанської та Берлінської наступальних операціях. За успішне керівництво військами в цих операціях і виявлену при цьому мужність М. П. Духанов був нагороджений орденами Червоного Прапора, Суворова 1 ступеня, Богдана Хмельницького 1 ступеня.

Після війни М. П. Духанов - помічник командувача військами Ленінградського військового округу по вузах (1945 рік - 1953 рік). З 16 квітня 1953 року в відставку за станом здоров'я. Помер в Ленінграді 2 вересня 1969.

Нагороди

• Орден Кутузова I ступеня
• Орден Червоної Зірки
• Орден Богдана Хмельницького I ступеня
• Орден Суворова I ступеня
• Чотири ордена Червоного Прапора
• Орден Леніна
• іноземний орден

Праці

• Духанов М. П.У серці і в пам'яті. - М.; Л.: Радянський письменник. Ленінгр. від., 1965. - 297 с.

Комментарии

Сайт: Википедия