Про знаменитості
Альчиде Де Гаспері: біографія
прем'єр-міністр Італії з 10 грудня 1945 по 2 серпня 1953
Біографія
Закінчив Віденський університет як фахівець з філософії та літератури, ставши журналістом, з 1911 року - член австрійського рейхсрату. Після 1919-го його рідний регіон перейшов до складу Італії, і Де Гаспері став одним із засновників Італійської народної партії, згодом - її лідером і генеральним секретарем, з 1921-го - членом парламенту. За виступи проти фашизму відбув 16-місячне тюремне ув'язнення. З 1931-го працював у Ватиканській бібліотеці.
У 1943 році заснував Християнсько-демократичну партію Італії, на той момент нелегальну і базувалася на основі Народної партії. 12 грудня 1944 став міністром закордонних справ Італії в урядах Іваное Бономі і Ферручіо Паррі, з 10 грудня 1945 року - прем'єр-міністр. Як лідер найбільшої політичної партії парламентської більшості в Італії, формував 8 коаліційних і однопартійних урядів поспіль, займаючи пост прем'єр-міністра найдовший термін у повоєнній історії Італії. До 10 жовтня 1946 р. і з 26 липня 1951 р. по 2 серпня 1953 також міністр закордонних справ, з 13 липня 1946 року по 28 січня 1947 - міністр внутрішніх справ. Дванадцятого червня 1946, після зречення короля Умберто II, Де Гаспері став регентом до 1 липня, коли була проголошена республіка, і Енріко де Никола став тимчасовим президентом.
У вересні 1946-го уклав угоду з міністром закордонних справ Австрії Карлом Грубером про передачу Південного Тіролю Італії на умови надання йому автономії. У 1952 році став лауреатом Міжнародної премії імені Карла Великого. Разом з Робером Шуманом, Конрадом Аденауером та іншими вважається одним з батьків-засновників ЄС. У 1953 р. пішов у відставку. У 1954 р. обраний другим головою Європейського парламенту, але помер у тому ж році. Похований у Римі.
