Вільям Гарвей: биография

У 1613 Гарвей був обраний доглядачем Колегії лікарів, а два роки по тому став лектором Ламліанскіх читань. Ці читання були засновані в 1581 лордом Ламлі з метою підвищення рівня медичної освіти в Лондоні. У той час вся освіта зводилося до присутності на публічних розкриттях тіл страчених злочинців, які чотири рази на рік влаштовували Колегія лікарів і Товариство цирульників-хірургів. На Ламліанскіх читаннях лектор повинен був читати годинну лекцію два рази на тиждень протягом усього року, щоб за шість років студенти пройшли повний курс анатомії, хірургії та медицини. Гарвей виконував цей обов'язок протягом сорока одного року. Паралельно він читав лекції з анатомії в Колегії; рукопис його нотаток до лекцій від 16, 17 і 18 квітня 1616 під назвою Конспекти до лекцій із загальної анатомії (Prelectiones Anatomiae Universalis) зберігається в Британському музеї.

У 1628 році у Франкфурті було опубліковано працю Гарвея «Анатомічне дослідження про рух серця і крові у тварин» (Exercitatio anatomica de motu cordis et sanguinis in animalibus). У ньому він вперше сформулював свою теорію кровообігу і привів експериментальні докази на її користь. Вимірявши величину систолічного об'єму, частоту скорочень серця і загальна кількість крові в тілі вівці, Гарвей довів, що за 2 хвилини вся кров повинна пройти через серце, а протягом 30 хвилин через нього проходить кількість крові, що дорівнює вазі тварини. Звідси випливало, що, всупереч твердженням Галена про надходження до серця все нових і нових порцій крові від виробляють її органів, кров повертається до серця по замкнутому циклу. Замкнутість ж циклу забезпечують дрібні трубочки - капіляри, що з'єднують артерії та вени.

Відкриття Гарвея був зустрінутий шквалом критики вчених, які дотримувалися поглядів Аристотеля і Галена про те, що кров утвориться в печінці з їжі і рухається по венах, сліпо закінчується в органах. Тим не менш, відкриття кровообігу Гарвеем було визнано вченими (Декарт, Шлегель, Пеке та ін) ще за його життя.

На початку 1631 Гарвей став лейб-медиком короля Карла I. Зацікавившись дослідженнями Гарвея, Карл надав в його розпорядження королівські мисливські угіддя у Віндзорі і Хемптон-Корті для проведення експериментів. У травні 1633 Гарвей супроводжував Карла I під час його візиту до Шотландії. Можливо, саме під час перебування двору в Единбурзі Гарвей відвідав Басс-Рок, місце гніздування бакланів і інших диких птахів. У той час його цікавила проблема ембріонального розвитку птахів і ссавців.

Після битви при Еджхіллі в 1642 під час громадянської війни в Англії Гарвей пішов за королем в Оксфорд. Тут він відновив лікарську практику і продовжив спостереження та експерименти. У 1645 король призначив Гарвея деканом Мертон-коледжу. У червні 1646 Оксфорд був обложений і узятий прихильниками Кромвеля, і Гарвей повернувся до Лондона. Про його заняттях і обставини життя протягом кількох наступних років відомо мало. У 1646 Гарвей видав у Кембриджі два анатомічних нарису «Дослідження кровообігу» (Exercitationes duae de circulatione sanguinis), а в 1651 вийшов його другий фундаментальну працю - «Дослідження про зародження тварин» (Exercitationes de generatione animalium). У ньому узагальнювались результати багаторічних досліджень Гарвея, що стосуються ембріонального розвитку безхребетних і хребетних тварин, була сформульована теорія епігенеза. Гарвей стверджував, що яйце є спільне першооснова всіх тварин і все живе походить з яйця. Дослідження Гарвея з ембріології послужили потужним стимулом до розвитку теоретичного і практичного акушерства.

З 1654 Гарвей жив у будинку свого брата в Лондоні або в передмісті Рохамптон. Був обраний президентом Колегії лікарів, однак відмовився від цієї почесної посади, пославшись на похилий вік.

Сайт: Википедия