Про знаменитості
Митрополит Володимир: біографія
22 березня 1873 - 18 грудня 1959
єпископ Російської Правосланої Церкви, з лютого 1931 року в юрисдикції Константинопольського Патріархату
Біографія
Народився в сім'ї священика. Закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. У 1897 році, будучи слухачем академії, пострижений у чернецтво ректором Академії, єпископом Антонієм (Храповицький); 11 жовтня того ж року висвячений у сан ієродиякона. 22 лютого 1898 висвячений у сан ієромонаха і визначений місіонером Киргизької місії, начальником якої був призначений 6 травня 1901 з возведенням у сан архімандрита.
З 1906 року перебував настоятелем Супрасльського Благовіщенського монастиря.
3 червня 1907 в Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври хіротонізований на єпископа Білостоцького, вікарія Гродненської єпархії. У 1914 році, зважаючи на військових дій, переїхав до Слонім; восени 1915 року евакуювався до Москви, де жив в Чудовому монастирі. Член Всеросійського Помісного Собору 1917-1918 років від Гродненської єпархії.
У вересні 1918 року повернувся в Гродно, де протидіяв автокефалістскім устремлінням Польської православної Церкви, внаслідок чого був відсторонений від управління єпархією і в 8 січня 1923 був таємно вивезений і заточений в Дерманському Троїцькому монастирі. У лютому 1923 року був звинувачений у співучасті у вбивстві автокефального митрополита Георгія (Ярошевського) архімандритом Смарагдом (Латишенко), але був виправданий судом.
30 листопада 1923 Патріархом Тихоном зведений у сан архієпископа.
14 жовтня 1924 року видворений польським урядом у Чехословаччину; на запрошення митрополита Євлогія (Георгієвського), прибув до Ніцци і був призначений архієпископом Ніццькою, керуючим вікаріатства Південної Франції. 10 червня 1930, зважаючи на відсторонення (з політичних причин) рішенням Заступника Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Сергія (Страгородського) митрополита Євлогія від управління російськими церквами в Західній Європі, йому було доручено тимчасове управління ними; рішенню не підкорився, як і митрополит Євлогій, перейшовши в лютому 1931 року в юрисдикцію Константинопольської церкви.
Наприкінці серпня 1945 року митрополитом Миколаєм (Ярушевичем), разом з Екзархом Євлогієм, був прийнятий в юрісдіцкію Московського Патріархату, що було підтверджено постановою Священного Синоду РПЦ 7 вересня того ж року.
По смерті митрополита Євлогія (8 серпня 1946 року) прийняв управління Екзархатом на підставі заповідального розпорядження митрополита Євлогія від 1943 року і відмовилася виконувати указ Московського Патріарха Алексія I від 9 серпня 1946 року про приєднання до Московської Патріархії, і лишився з більшістю парафій у Франції в юрисдикції Вселенського престолу (Патріарх Алексій I призначив Екзархом Західної Європи Серафима (Лук'янова )).
У 1946-1947 роки - ректор Свято-Сергіївського Богословського інституту в Парижі.
З 6 Березень 1947 - Екзарх Вселенського Патріарха; 8 липня 1947 возведений у сан митрополита.
Після війни, виступав за об'єднання всіх російських емігрантських парафій в Західній Європі під омофором Всленского престолу, що неодноразово пропонував першоієрархом РПЦЗ митрополита Анастасію ( Грибановського), але не знаходив співчуття того з боку останнього. Разом з тим, зберігав спілкування з архієреями РПЦЗ у Франції (єпископами Нафанаїлом (Львовим) та Іваном (Максимовичем)), неодноразово беручи участь з ними у спільних богослужіннях.
Помер в 1959 році в Парижі; похований на цвинтарі Сент -Женев'єв-де-Буа.
