Про знаменитості
Володимир: біографія
князь Полоцький з 1186
Походження
Походження Володимира до кінця не з'ясовано. Не раз робилися спроби ідентифікувати його. Татіщев у своїй «Історії Російської», посилаючись на надійно не ідентифіковану «Хрущовську літопис», згадує під 1182 роком про війну Дрогичинського князя Василька Ярополкович з мінським князем Володимиром Володаревичем. Оцінка цього повідомлення залежить від загальної історіографічної проблеми достовірності так званих «татіщевські известий».
На підставі цього повідомлення Карамзін висловив припущення, що якби у Володаря (Глібовича) був би син на ім'я Володимир, то саме його і можна було б ідентифікувати з Володимиром Полоцьким. Однак сам Карамзін вважав згадка Володимира Володаревича вигадкою. Також сумнівався у справедливості даного известия Татіщева В. Є. Данилевич. Володимира Полоцького він вважав сином Всеслава Васильковича, який правив у Полоцьку до Володимира. Версію Данилевича підтримували також О. М. Андріяшев і М. В. Довнар-Запольський. Вони вважали, що в даному звістці Татіщева були переплутані Мінськ і Пінськ. При цьому Андріяшев не сумнівався в історичності існування Володимира Мінського, вважаючи його сином князя Володаря Глібовича.
Однак інші дослідники брали звістку Татіщева як правильне. Білоруський історик М. Ермаловіч, дуже докладно розглянувши всі версії походження Володимира, прийшов до висновку про те, що необхідно враховувати всі известия Татіщева, що мав у своїх руках втрачені нині джерела. Крім того, підтримав запропоновану Андріяшева ідентифікацію Володимира Полоцького з Володимиром Володаревичем Мінським.
Існують і інші версії походження Володимира.
Біографія
Полоцьким князем Володимир став у 1186 році після смерті князя Всеслава Васильковича. Про його правлінні відомо не дуже багато.
На початку свого правління Володимир дав дозвіл прибув до Полоцька разом з німецькими купцями ченцю-католику Мейнхард проповідувати в підвладній Полоцьку землі язичників-лівів, які жили в пониззі річки Західна Двіна. У 1191 році Мейнхард став єпископом Лівонії. А в 1202 році в Лівонії був утворений Орден мечоносців, якому єпископ Риги поступився третину своїх володінь.
Прагнучи повернути собі контроль над лівамі, у 1203 році князь Володимир вторгся в Лівонію, де захопив замок Ікскюль, змусивши платити йому данину. Проте незабаром йому довелося зіткнутися з опором лицарів ордену, з-за якого йому не захопити замок Гольм. У 1206 році єпископ Риги Альбрехт фон Буксгофден спробував укласти з Володимиром світ, але ця спроба успіхом не увінчалася. Влітку того ж року Володимир обложив Ригу, але взяти місто так і не зміг.
У 1208 році один з васалів Володимира, кукейносскій князь Вячко був змушений залишити своє князівство, яке було захоплено військами Ордену, через що володіння Володимира значно скоротилися. Пізніше між Володимиром і лівонцями не раз відбувалися сутички з-за того, кому мають сплачувати данину ліви, поки в 1210 році не був укладений вічний мир. Згідно з угодою Володимир виторгував собі право щорічно отримувати данину від лівів.
Однак в 1212 році знову спалахнув конфлікт між ризьким єпископом і Володимиром через данини. У результаті Володимир втратив Лівонію, яка перейшла під контроль єпископа. Прагнучи отримати її назад, Володимир у 1215 році став готується до нової війни проти єпископа, але під час приготувань несподівано помер.
Невідомо, чи були у Володимира діти. У джерелах про них нічого не повідомляється. Немає повної ясності і про те, хто успадковував Володимиру. За версією Данилевського в Полоцьку сіл князь Борис Всеславич з Друцький лінії. Проте на думку Татіщева, спадкоємцем Володимира в Полоцьку став князь Василько, якого Данилевич ототожнює з вітебським князем Василько Брячиславича.
