Костянтин Миколайович Вікторів: біографія

Біографія

Російська, народився в сім'ї селянина. Закінчив два курси Саратовського рибного технікуму, працював в Куйбишеві на будівництві електростанції.

У Червоній Армії з 1939 року. Закінчив Тамбовське танкове училище. Брав участь у боях на Халхін-Голі.

З серпня 1942 року брав участь у Великій Вітчизняній війні (закінчив курси удосконалення офіцерського складу (КУОС )).

Воював у званні старшого лейтенанта командиром 199 -ї окремої розвідроти (165-та стрілецька дивізія, 70-а армія, Другий Білоруський фронт). Неодноразово брав участь в розвідувальних операціях.

У 1944 році при звільненні Польщі командуючи групою бійців пробрався в тил противника, атакував штаб дивізії й викрав секретні документи з планами оборони міста Торунь. При відході і сам Вікторів і багато його бійці були поранені.

Відзначився Костянтин Вікторів і навесні 1945 року. Розвідрота під його командуванням подолала річку Одер і протягом доби відбила чотири контратаки противника, але зуміла утримати відвойований у німців плацдарм до підходу основних сил. Вікторів у в цьому бою був поранений, але продовжував керувати боєм. У наступних боях на землі Німеччини проявив мужність і відвагу, особливо в боях під містом Грац (Німеччина).

У 1946 році вийшов у запас у званні капітана. Жив в Тольятті, був на партійній і господарській роботі. Член КПРС з 1945 року.

Помер в 1988 році, похований на [Баникінское кладовищі [Баникінском кладовищі]] Тольятті.

Нагороди

• орден Червоної Зірки,
• орден Леніна,
• Герой Радянського Союзу (№ 7093) - «за вмілі та рішучі дії при форсуванні Одера, за героїзм і мужність» (29 червня 1945).
• ордена Вітчизняної війни I і II ступеня,
• Медаль «За відвагу» (1939),

Пам'ять

У Тольятті на будинку, де жив Вікторів, встановлена ??пам'ятна дошка (вул. Ніконова, 38).

Також ім'ям Героя названа одна з вулиць міста.

Комментарии

Сайт: Википедия