Дієго Веласкес: биография

Повернення в Мадрид (пізній період)

У 1651 р. Веласкес повернувся до Мадрида. Цією подією мистецтвознавці датують початок пізнього періоду його творчості.

Творчість

Севільський період

Ранні полотна севільського періоду в основному були створені в жанрі бодегонов (ісп.bodegon- трактир). В основному це були натюрморти, кухонні сцени, трактирні замальовки. («Сніданок», близько 1617-1618; «Стара куховарка», близько 1620; «Сніданок двох юнаків», «Водонос», близько 1621). У схожому стилі написані й кілька релігійних картин цього ж періоду - «Поклоніння пастирів», «Поклоніння волхвів» (1619); «Христос в домі Марфи і Марії» (близько 1620).

Насамперед у них відчувається уважне вивчення молодим Веласкесом караваджистського мистецтва, багато зразків з якого були доступні в Севільї. А також довге перебування в майстерні Пачеко: робота з натури, старанність малюнка, точність подібності з моделлю.

Придворний живописець

У мадридський період майстерність художника вдосконалюється. Він звертається до екстраординарних для іспанського живопису античних сюжетів («Вакх, або п'яниці», 1628-1629, «Кузня Вулкана», 1630), а також історичних - «Здача Бреди» (1634).

Портрети, створені Веласкесом в 1630-1640 роках, принесли йому заслужену славу майстра цього жанру. Хоча в портретах Веласкеса звичайно відсутні жести й рух, вони надзвичайно реалістичні й природні. Тло підібране так, щоб максимально відтіняти фігуру, колірна гама сувора, але пожвавлюється ретельно підібраними сполученнями кольорів. Веласкесу вдавалося в портреті передати характер людини, показати суперечливість рис його характеру.

Найбільш відомі портрети дона Хуана Матеоса (1632), генерала Олівареса (1633), кінний портрет короля Філіпа III (1635), папи Інокентія X ( 1648), а також серія портретів карликів і блазнів (Los truhanes).

Портретам пізнього періоду творчості Веласкеса у великій мірі властиві артистизм і психологічна завершеність (інфанта Марія Тереза, 1651; Філіп IV, 1655-1656; інфанта Маргарита Австрійська, близько 1660).

Учні і послідовники

Безпосереднім продовжувачем і спадкоємцем його посади при дворі виявився його учень і чоловік його дочки Франсіско - Хуан Батиста дель Масо (ісп.Juan Bautista Martinez del Mazo). Але він не мав таланту свого попередника, і зміг відтворювати лише деякі зовнішні форми. Інший учень Веласкеса - Хуан де Пареха, мавр, колишній слугою в його майстерні. (Веласкес зобразив цього африканця на одному з кращих своїх портретів). Пареха писав портрети й релігійні картини.

Після Веласкеса при мадридському дворі короля Карлоса II працювали Клаудіо Коельо й Хуан Каррена де Міранда. Зі зміною правлячої династії (Іспанські Бурбони) французьке бароко і рококо витіснило у вищих шарах настільки прекрасно створений Веласкесом реалізм і натуралізм.

Пізніше до спадщини Веласкеса звернулися вже романтики й імпресіоністи.

На честь Веласкеса названий кратер на Меркурії.

Відомі картини

Релігійні та міфологічні сюжети

• «Вигнання маврів» (1627, Прадо, Мадрид).
• «Поклоніння волхвів» (1619, Прадо, Мадрид).
• «Розіп'ятий Христос» (1632, Прадо, Мадрид).
• «Христос в домі Марфи і Марії» (1620, Національна галерея, Лондон).
• «Тріумф Вакха або П'яниці» (1628, Прадо, Мадрид).
• « Здача Бреди (Ліс Списів) »(1634, Прадо, Мадрид).
• « Кузня Вулкана »(1630, Прадо, Мадрид).

Портрети

• «Портрет Філіпа IV» (1656, Прадо, Мадрид).
• «Портрет Олівареса» (ок.1638, Ермітаж, Санкт-Петербург).
• «Портрет Філіпа IV в військовому костюмі, званий Ла Фрага» (1644, Нью-Йорк, Галерея Фрік)
• «Кінний портрет короля Філіпа IV» (1635, Прадо, Мадрид).

• «Портрет інфанти Марії Терези» (1651, зібрання Леман, Нью-Йорк).
• «Портрет інфанти Маргарити Австрійської» (1660, Прадо, Мадрид).
• «Портрет папи Інокентія X» (1650, Рим).
• «Меніни (Фрейліни)» (1657, Прадо, Мадрид).

Бібліографія

• Paul Lefort, «Velazquez» (загальнодоступний працю, що входить до складу серії книжок: «Les Artistes c?l?bres »).
• C. Justi, «Diego Velazquez und sein Jahrhundert» (Бонн, 1888, 2 т.);
• Якимович А. Художник і палац: Дієго Веласкес. - М.: Радянський художник, 1989. - 270 с. - ISBN 5-269-00014-8.
• W. Stirling Maxwell, «Velazquez und seine Werke» (перев. з англійської, Берлін, 1856)

Сайт: Википедия