Микола Іванович Бірюков: біографія

Біографія

Народився в селі Княжа Байгора, нині Грязінского району Липецької області в селянській родині. Освіта неповна середня. Працював у видавництві в місті Ленінграді.

У РСЧА з березня 1920 року. У роки Громадянської війни проходив службу червоноармійцем спочатку у 32-му запасному, потім у 20-му стрілецькому полицях Московського військового округу. З грудня 1920 року навчався на піхотної-кулеметних курсах, у складі яких брав участь у придушенні повстання селян у Тамбовській губернії.

З вересня 1922 Н. І. Бірюков служив у 56-му стрілецькому полку 19-ї стрілецької дивізії Московського військового округу, командир відділення, старшина роти, командир взводу, ад'ютант батальйону, помічник командира і командир роти.

У жовтні 1925 року переведений в 165-й стрілецький полк 55-ї стрілецької дивізії, де був командиром роти та батальйону. У період з жовтня 1926 по серпень 1927 року навчався на повторних курсах комскладу Московської піхотної школи. З листопада 1930 року - слухач Стрілкове-тактичних курсів удосконалення комскладу РККА «Постріл», після закінчення із червня 1931 помічник начальника 4-го сектору 1-го відділу, потім помічник начальник цього відділу Командного управління Головного управління РСЧА. З лютого 1935 року - командир 219-го стрілецького полку сімдесят третій стрілецької дивізії Сибірського військового округу, з лютого 1939 року - командир 186-ї стрілецької дивізії Уральського військового округу. 4 червня 1940 переатестована у генерал-майори.

У середині травня дивізія була заповнена особовим складом а 13 червня був отриманий наказ на відправлення у складі сформованої в окрузі 22-ї армії в район Полоцька і 2 липня передана в складу Західного фронту. Не закінчивши зосередження і розгортання, частини дивізії разом з іншими сполуками армії вступили в бій із з'єднаннями 3-ї танкової групи і 16-ї армії групи армій «Північ» на рубежі Ідріца, Вітебськ, потім брали участь у Смоленському оборонній битві.

У серпні 1941 року Н. І. Бірюков був поранений і до листопада знаходився в госпіталі міста Калінін. З грудня - формував 214-ту стрілецьку дивізію в Уральському військовому окрузі, яка в липні 1942 року була перекинута під Сталінград і воювала у складі 64-ї, 4-ї танкової, 24-й і 65-ї армій Сталінградського і Донського фронтів.

З 23 червня 1943 Н. І. Бірюков - командир 20-го стрілецького корпусу (5-а Гв. Вдд., 7-а Гв. Вдд. І 80-я Гв.стр.дівізія), що входить до складу 4-ї гвардійської армії Степового, Воронежського, 2-го Українського фронтів.

Уміло командував частинами корпусу в ході Бєлгородсько-Харківської наступальної операції, Битви за Дніпро, Кіровоградської, Корсунь-Шевченківської, Умансько-Ботошанської, Яссько -Кишинівської, Будапештської наступальних, балатонского оборонної, Віденської наступальної операції.

За відзнаку при визволенні міста Будапешт, корпусу було присвоєно почесне найменування «Будапештський», а Н. І. Бірюкову за вмілу організацію дій корпусу при форсуванні річки Дунай, розгромі угруповання противника в район озера Балатон і оточення будапештській угруповання ворога присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Генерал М. І. Бірюков був обраний почесним громадянином звільнених за його участю селища міського типу Котельва, міст Охтирка та Оргеєв. 19 квітня 1945 І. І. Бірюкову було присвоєно чергове звання генерал-лейтенант.

Після війни М. І. Бірюков продовжував командувати цим корпусом. З березня 1946 навчався на Вищих академічних курсах при Вищій Військовій академії ім. К. Є. Ворошилова, після закінчення із січня 1947 начальник інспекції Головного управління кадрів ВР СРСР. З липня 1953 року в відставку.

Жив у місті Москві, де й помер 30 червня 1980 року. Похований на Кунцевському кладовищі міста.

Нагороди

• Орден «Знак Пошани»
• Чотири ордена Червоного Прапора
• Орден Кутузова II ступеня
• Два ордени Леніна
• Два ордени Суворова II ступеня

Іноземні ордени:

• Американський Орден « Легіон Пошани »

Твори

• Бірюков, М. І.Важка наука перемагати. - Москва, Воениздат, 1968 рік.

Комментарии

Сайт: Википедия